Вибори Президента в порядку розуміння Порядку.
Здавна, з пори як людське суспільство стало існувати воно складається з більш-менш сталих груп, верств, варн, каст, станів або все одно як їх назвати.
Ці верстви існують в будь-якому суспільстві, незалежно від віросповідання чи соціального устрою. Бо неможливе суспільство без суспільної спеціалізації його членів, інакше воно припиняє своє існування.
Отже, є чотири основні верстви. В різних мовах вони називаються по різному, але найчастіше використовують індійську (санскритську) термінологію, хоча, наприклад, в українській мові є всі ці терміни здавна. Це - брахмани (найвища, духовна варна), кшатрії (військова і управлінська варна), вайш'ї (торгово-реміснича варна), шудри (варна людей найманої праці, цілком залежних від працедавця).
Окремі особи відносяться до тих чи інших варн згідно їх психічного, розумового і ментального розвитку (за виключення каст в Індії, де це право закріплене з народження, одначе й там не все так однозначно).
Відтак, думаю, нікого переконувати не потрібно, що добре й гармонічно існує й розвивається суспільство, в якій воїн воює, а кухарка готує їжу, а не навпаки.
Отже, й ми, Українці, маємо взяти до уваги саме такий принцип при виборах Президента країни.
Не буду витрачати час, щоб доводити, що президентом (та й будь-яким керівником) має бути "кшатрій", особливо в Україні, яку чекає доволі довга (аж до повного знищення ворога) війна (власне - продовження війни, яка вже йде зараз, змінюватись будуть тільки її фази, як то: гаряча, холодна, підготовка (вона ж - "перемир'я") до наступного зіткнення). Пустоголовим оптимістом в райдужних окулярах, звісно, краще бути, бо в нього не болить голова, але й живуть вони недовго.
Гляньмо ж на список кандидатів в Президенти, щоб класифікувати їх.
Зразу ж ж відкинемо кандидатів з рейтингом рівня статистичної похибки, щоб не забруднювати ефір.
До "брахманів" навряд чи можна віднести когось з них, хоча себе, мабуть, вважав таким шудря Сіманєнка, але й той знявся з виборів, бо отримав наказ свого власника.
До кшатріїв можна віднести Гриценка, Ляшка, Тягнибока, Яроша.
До вайш'їв - Порошенко, Добкін, Тигипко, Бойко. Відпоідно, цих панів виношу за рамки аналізу, хай той, хто збирається за них голосувати наймає робити ремонт в своїй квартирі музиканта або банкіра, тож зрозуміє про що я.
Окрема мова про жінок - Богомолець і Тимошенко. Я не берусь їх класифікувати, все ж жінки - істоти загадкові, однак деякі риси кшатріїв в них є, отже, для аналізу внесу їх в список кшатріїв.
Отже, відповідальний виборець, Громадянин, на мою думку має вибирати з-проміж цих шести.
Але й розпорошувати голоси на них - занадто великий розкіш в той час, як олігархічні ЗМІ і соціологічні агенції роблять дуті рейтинги своєму ставленику.
Отже, маємо, методом відкидання вибрати одного кандидата. Так, щоб читачам було зрозуміло - на даний час я особисто не знаю, до чого приведе це відкидання.
Почнемо з Тимошенко, яку вже відкинув Майдан ще в лютому. Вони могла б, звісно, реабілітуватись, якби свої немалі кошти зараз інвестувала в бойові загони по відстрілу колорадів (як це робить Коломойський, наприклад), а не займалась закулісними іграми разом зі своїми однопартійцями, які, фактично здали Крим і зараз здають Донбас.
Друга жінка - Богомолець. На Майдані проявила себе гідно. Але вже після нього зайняла занадто миролюбиву позицію. Заявляє, що країні потрібен лікар (на себе натякає? Так вона - пластичний хірург, тобто змінює ТІЛЬКИ обличчя). А країні потрібен не лікар, а Керівник, Воїн. Тобто, вона декларує аж ніяк не "кшатріївську" життєву позицію. Кума одіозної Кільчицької і продовжує підтримувати з нею контакти. Це якби Сталін і Гітлер під час війни в житті би були добрими друзями, а "по роботі" - ворогами.
Ярош - керівник Правого Сектору і "Тризубу". Безумовно патріот і воїн. Проте, явні помилки в політичній діяльності (невдалі заяви і в невдалий час зроблені) свідчать про неготовність на даний час цього кандидата. Крім того, ми маємо виходити з занадто великої заляканості електорату ("як би гірше не стало"), також на Сході й Півдні традиційно багато тих, хто до всирачки боїться навіть тіні "бЕндеровцев", в результаті чого він в другому турі майже стовісотково програє.
Тягнибок - керівник ВО"Свобода". Та ж "проблема другого туру", що й для Яроша, крім того, недостатня активність агітації на Сході й Півдні, участь недолугій політичній коаліції.
Залишаються Гриценко й Ляшко.
Обидва дієві й рішучі, переймаються обороною країни. А Ляшко так навіть особисто приймає участь у взятті в полон колорадів, та й за свій рахунок екіпірує бійців, робить те, що мав би робити кожен кандидат в Президенти.
Думаю, обидва кандидати достойні, але у Ляшка, завдяки його більшій енергійності і рішучості більше шансів перемогти олігарха, одного з засновників Партії Регіонів у другому турі.
Отакий от висновок.
Олег Ляшко, звісно, не сотник Володимир Парасюк і не Семен Семенченко (командир українського батальйону "Донбас"), але, маємо те, що маємо, отже, важливо, що б в першому турі голоси тих, хто ДУМАЄ не розпорошились.
Ці верстви існують в будь-якому суспільстві, незалежно від віросповідання чи соціального устрою. Бо неможливе суспільство без суспільної спеціалізації його членів, інакше воно припиняє своє існування.
Отже, є чотири основні верстви. В різних мовах вони називаються по різному, але найчастіше використовують індійську (санскритську) термінологію, хоча, наприклад, в українській мові є всі ці терміни здавна. Це - брахмани (найвища, духовна варна), кшатрії (військова і управлінська варна), вайш'ї (торгово-реміснича варна), шудри (варна людей найманої праці, цілком залежних від працедавця).
Окремі особи відносяться до тих чи інших варн згідно їх психічного, розумового і ментального розвитку (за виключення каст в Індії, де це право закріплене з народження, одначе й там не все так однозначно).
Відтак, думаю, нікого переконувати не потрібно, що добре й гармонічно існує й розвивається суспільство, в якій воїн воює, а кухарка готує їжу, а не навпаки.
Отже, й ми, Українці, маємо взяти до уваги саме такий принцип при виборах Президента країни.
Не буду витрачати час, щоб доводити, що президентом (та й будь-яким керівником) має бути "кшатрій", особливо в Україні, яку чекає доволі довга (аж до повного знищення ворога) війна (власне - продовження війни, яка вже йде зараз, змінюватись будуть тільки її фази, як то: гаряча, холодна, підготовка (вона ж - "перемир'я") до наступного зіткнення). Пустоголовим оптимістом в райдужних окулярах, звісно, краще бути, бо в нього не болить голова, але й живуть вони недовго.
Гляньмо ж на список кандидатів в Президенти, щоб класифікувати їх.
Зразу ж ж відкинемо кандидатів з рейтингом рівня статистичної похибки, щоб не забруднювати ефір.
До "брахманів" навряд чи можна віднести когось з них, хоча себе, мабуть, вважав таким шудря Сіманєнка, але й той знявся з виборів, бо отримав наказ свого власника.
До кшатріїв можна віднести Гриценка, Ляшка, Тягнибока, Яроша.
До вайш'їв - Порошенко, Добкін, Тигипко, Бойко. Відпоідно, цих панів виношу за рамки аналізу, хай той, хто збирається за них голосувати наймає робити ремонт в своїй квартирі музиканта або банкіра, тож зрозуміє про що я.
Окрема мова про жінок - Богомолець і Тимошенко. Я не берусь їх класифікувати, все ж жінки - істоти загадкові, однак деякі риси кшатріїв в них є, отже, для аналізу внесу їх в список кшатріїв.
Отже, відповідальний виборець, Громадянин, на мою думку має вибирати з-проміж цих шести.
Але й розпорошувати голоси на них - занадто великий розкіш в той час, як олігархічні ЗМІ і соціологічні агенції роблять дуті рейтинги своєму ставленику.
Отже, маємо, методом відкидання вибрати одного кандидата. Так, щоб читачам було зрозуміло - на даний час я особисто не знаю, до чого приведе це відкидання.
Почнемо з Тимошенко, яку вже відкинув Майдан ще в лютому. Вони могла б, звісно, реабілітуватись, якби свої немалі кошти зараз інвестувала в бойові загони по відстрілу колорадів (як це робить Коломойський, наприклад), а не займалась закулісними іграми разом зі своїми однопартійцями, які, фактично здали Крим і зараз здають Донбас.
Друга жінка - Богомолець. На Майдані проявила себе гідно. Але вже після нього зайняла занадто миролюбиву позицію. Заявляє, що країні потрібен лікар (на себе натякає? Так вона - пластичний хірург, тобто змінює ТІЛЬКИ обличчя). А країні потрібен не лікар, а Керівник, Воїн. Тобто, вона декларує аж ніяк не "кшатріївську" життєву позицію. Кума одіозної Кільчицької і продовжує підтримувати з нею контакти. Це якби Сталін і Гітлер під час війни в житті би були добрими друзями, а "по роботі" - ворогами.
Ярош - керівник Правого Сектору і "Тризубу". Безумовно патріот і воїн. Проте, явні помилки в політичній діяльності (невдалі заяви і в невдалий час зроблені) свідчать про неготовність на даний час цього кандидата. Крім того, ми маємо виходити з занадто великої заляканості електорату ("як би гірше не стало"), також на Сході й Півдні традиційно багато тих, хто до всирачки боїться навіть тіні "бЕндеровцев", в результаті чого він в другому турі майже стовісотково програє.
Тягнибок - керівник ВО"Свобода". Та ж "проблема другого туру", що й для Яроша, крім того, недостатня активність агітації на Сході й Півдні, участь недолугій політичній коаліції.
Залишаються Гриценко й Ляшко.
Обидва дієві й рішучі, переймаються обороною країни. А Ляшко так навіть особисто приймає участь у взятті в полон колорадів, та й за свій рахунок екіпірує бійців, робить те, що мав би робити кожен кандидат в Президенти.
Думаю, обидва кандидати достойні, але у Ляшка, завдяки його більшій енергійності і рішучості більше шансів перемогти олігарха, одного з засновників Партії Регіонів у другому турі.
Отакий от висновок.
Олег Ляшко, звісно, не сотник Володимир Парасюк і не Семен Семенченко (командир українського батальйону "Донбас"), але, маємо те, що маємо, отже, важливо, що б в першому турі голоси тих, хто ДУМАЄ не розпорошились.