Леонід Габишев, "Одлян или воздух свободы" (прочитано)
Продовжую читати соціомаргінальну літературу - не "аба всьом і ніачьом", а конкретно про якусь сферу суспісльтва, переважно вузьку.
"Одлян" Габишева - повість про колонію неповнолітніх злочинців. Автобігорафічна, підкреслено нехитра в художньому плані. Читається легко і цікаво.
Фабула: підліток Коля на прізвисько Камбала (пізніше - Глаз) потрапляє в колонію для неповнолітніх в результаті довгої злодійської кар'єри в російській глибинці. Йому дають три роки. Знущання починаються з першого дня - безглузді і вкрай жорстокі. Мотивація проста - "скучно в тюрьме".
На зоні пыд назвою Одлян ситуація ще ускладнюється - там є подвійна ієрархія (з одного боку, "вори", з іншого - "рога", активісти). Різниці між ними фактично немає (на відміну від "дорослої" зони), статуси постійно міняються. Рівень жорстокості такий, що сусідня "доросла" зона вражена.
Коля намагається протистояти побоям, але його ламають. І він починає поволі пристосовуватися до такого життя, виробляє в собі відчайдушну хитрість і жорстокість. Він "згадує" нові деталі своєї справи і йде по етапу. В постійних пересадках зі "столипіна" в камеру виробляється злий і заточений характер - так, одного разу Глаз зміг затероризувати цілу камеру (5 чоловік) в'язнів - колишніх міліціонерів.
Врешті, він стає "авторитетним" серед своїх. Але чим більше у нього виробляється адаптації до тюремного життя, тим менше шансів нормального життя на волі. Відростивши жабри для води, в повітря не вернешся.
Мораль: соціо- та етнографічне дослідження радянської зони. В принципі, в контексті Солженіцина, але з точки зору не політичного, а кримінального злочинця. Блатною романтикою навіть не пахне - просто історія виростання жабр в умовах підвищеної вологості та болотистості.
Висновок: рекомендується для прочитання фанатам жанру, дослідникам і постмодерністам. Приклад того, що навіть у наш втомлений вік гарно розказана історія - це література
"Одлян" Габишева - повість про колонію неповнолітніх злочинців. Автобігорафічна, підкреслено нехитра в художньому плані. Читається легко і цікаво.
Фабула: підліток Коля на прізвисько Камбала (пізніше - Глаз) потрапляє в колонію для неповнолітніх в результаті довгої злодійської кар'єри в російській глибинці. Йому дають три роки. Знущання починаються з першого дня - безглузді і вкрай жорстокі. Мотивація проста - "скучно в тюрьме".
На зоні пыд назвою Одлян ситуація ще ускладнюється - там є подвійна ієрархія (з одного боку, "вори", з іншого - "рога", активісти). Різниці між ними фактично немає (на відміну від "дорослої" зони), статуси постійно міняються. Рівень жорстокості такий, що сусідня "доросла" зона вражена.
Коля намагається протистояти побоям, але його ламають. І він починає поволі пристосовуватися до такого життя, виробляє в собі відчайдушну хитрість і жорстокість. Він "згадує" нові деталі своєї справи і йде по етапу. В постійних пересадках зі "столипіна" в камеру виробляється злий і заточений характер - так, одного разу Глаз зміг затероризувати цілу камеру (5 чоловік) в'язнів - колишніх міліціонерів.
Врешті, він стає "авторитетним" серед своїх. Але чим більше у нього виробляється адаптації до тюремного життя, тим менше шансів нормального життя на волі. Відростивши жабри для води, в повітря не вернешся.
Мораль: соціо- та етнографічне дослідження радянської зони. В принципі, в контексті Солженіцина, але з точки зору не політичного, а кримінального злочинця. Блатною романтикою навіть не пахне - просто історія виростання жабр в умовах підвищеної вологості та болотистості.
Висновок: рекомендується для прочитання фанатам жанру, дослідникам і постмодерністам. Приклад того, що навіть у наш втомлений вік гарно розказана історія - це література