Віль Ліпатов, "Сіра миша" (прочитано)
Ліпатов цікавий письменник, писав про алтайське село. Ця повість - в дискурсі алкоголізму.
Виль Липатов, "Серая мышь"
Сюжет: в неділю, коли добрі люди відпочивають, алтайським селом бродять четверо друзів по пляшці, кожен зі своєю причиною закласти, долею і характером. П'ють все - горілку, вино-чорнило, настоянку глоду, одеколон. Поки у них є гроші, купують "за свої", потім беруть у борг чи забирають невідомо коли дане, випрошують, напрошуються за стіл, шукають "буксира". Між випивкою травлять байки. Алкогольні мандри тривають до глибокої ночі, аж поки всі вони не розходяться по хатах.
Зрозуміло, що сила не в сюжеті, а в характерах. Їх четверо:
Семен Баландін. Був директором шпалозаводу - першою людиною на селі, за три роки спився до чортиків. Самотній, живе в хаті без світла, тепла, посуду.Слабохарактерний, його жаліють люди - і наливають. Він єдиний чекає від долі звільнення від горілки - але в кінці твору приходить біла гарячка.
Устин Шемяка - звіроподібний мужик, повний злості. Коли випиває - стає добрим і перестає ненавидіти весь світ, тому і п'є. З кожною краплею життя здається йому кращим і добрішим. Коли тверезий, б'є жінку, коли вип'є - жінка його.
Ванєчка Юдін - колишній солдат, важкопоранений на війні. Досі жаліє себе. Не вміє і не хоче важко працювати, а в селі без цього не можна. Спився поволі, коли вип'є - стає злим на всіх. З кожною краплею світ стає гіршим і чорнішим, і Ванєчка шукає пригод на свою голову.
Вітя Малих - наймолодший. Він ненавидить горілку, але йому подобається товариство, бездумний "відпочинок" після чергової пляшки. Дружина Віті виросла у сім'ї, де без пляшки за стіл не сідали, але тримали норму - і вона толерує походеньки чоловіка, хоча той реально може спитися.
Отже, маємо галерею пияків. Кожен з них збирається знайти вихід, але, судячи з оповіді, зіп'ються усі. У автора є цікава думка - всі люди живуть з алкоголем, і всі вони не люблять пияків - за наслідки. Всі боряться з наслідками, а не з причиною - про це ідеться у розповідях чоловіків. У багатьох алкоголь - це проблема ставлення до життя (зокрема, в Устина). В інших - проблема характеру (лейтенант Ванєчка Юдін на кожному кроці кричить "я воював, я поранений"). В інших - банально побутова відсутність інших способів цікавого проведення часу.
Чому "Сіра миша"? Семен розказує історію про те, як до чоловіка-буяна, що був за крок від буцегарні, в КПЗ приходить сіра миша - і він сприймає її як знак долі, відразу перестає буянити. І Семен весь час чекає на свою сіру мишу. Але в його домі вони не водяться - їм нічого їсти.
Думки: текст на диво технічний, автор малює персонажів, характери, логіку дій як по нотах. Не все вдається аргументувати в межах твору, дещо лишається на совісті автора. Але загалом його можна розглядати як зразок добре написаної повісті з центральною проблемою. Водночас текст не належить до соціомаргінальнлї літератури, як "Москва-Пєтушки" чи "Мезенцефалон" - це радше спроба поглянути на проблему "збоку".
Висновок: непоганий текст на актуальну проблему. Рекомендується прихильникам "сільської" прози, радянської літератури, дослідникам теорії прози.
Виль Липатов, "Серая мышь"
Сюжет: в неділю, коли добрі люди відпочивають, алтайським селом бродять четверо друзів по пляшці, кожен зі своєю причиною закласти, долею і характером. П'ють все - горілку, вино-чорнило, настоянку глоду, одеколон. Поки у них є гроші, купують "за свої", потім беруть у борг чи забирають невідомо коли дане, випрошують, напрошуються за стіл, шукають "буксира". Між випивкою травлять байки. Алкогольні мандри тривають до глибокої ночі, аж поки всі вони не розходяться по хатах.
Зрозуміло, що сила не в сюжеті, а в характерах. Їх четверо:
Семен Баландін. Був директором шпалозаводу - першою людиною на селі, за три роки спився до чортиків. Самотній, живе в хаті без світла, тепла, посуду.Слабохарактерний, його жаліють люди - і наливають. Він єдиний чекає від долі звільнення від горілки - але в кінці твору приходить біла гарячка.
Устин Шемяка - звіроподібний мужик, повний злості. Коли випиває - стає добрим і перестає ненавидіти весь світ, тому і п'є. З кожною краплею життя здається йому кращим і добрішим. Коли тверезий, б'є жінку, коли вип'є - жінка його.
Ванєчка Юдін - колишній солдат, важкопоранений на війні. Досі жаліє себе. Не вміє і не хоче важко працювати, а в селі без цього не можна. Спився поволі, коли вип'є - стає злим на всіх. З кожною краплею світ стає гіршим і чорнішим, і Ванєчка шукає пригод на свою голову.
Вітя Малих - наймолодший. Він ненавидить горілку, але йому подобається товариство, бездумний "відпочинок" після чергової пляшки. Дружина Віті виросла у сім'ї, де без пляшки за стіл не сідали, але тримали норму - і вона толерує походеньки чоловіка, хоча той реально може спитися.
Отже, маємо галерею пияків. Кожен з них збирається знайти вихід, але, судячи з оповіді, зіп'ються усі. У автора є цікава думка - всі люди живуть з алкоголем, і всі вони не люблять пияків - за наслідки. Всі боряться з наслідками, а не з причиною - про це ідеться у розповідях чоловіків. У багатьох алкоголь - це проблема ставлення до життя (зокрема, в Устина). В інших - проблема характеру (лейтенант Ванєчка Юдін на кожному кроці кричить "я воював, я поранений"). В інших - банально побутова відсутність інших способів цікавого проведення часу.
Чому "Сіра миша"? Семен розказує історію про те, як до чоловіка-буяна, що був за крок від буцегарні, в КПЗ приходить сіра миша - і він сприймає її як знак долі, відразу перестає буянити. І Семен весь час чекає на свою сіру мишу. Але в його домі вони не водяться - їм нічого їсти.
Думки: текст на диво технічний, автор малює персонажів, характери, логіку дій як по нотах. Не все вдається аргументувати в межах твору, дещо лишається на совісті автора. Але загалом його можна розглядати як зразок добре написаної повісті з центральною проблемою. Водночас текст не належить до соціомаргінальнлї літератури, як "Москва-Пєтушки" чи "Мезенцефалон" - це радше спроба поглянути на проблему "збоку".
Висновок: непоганий текст на актуальну проблему. Рекомендується прихильникам "сільської" прози, радянської літератури, дослідникам теорії прози.