история из поезда

Feb 20, 2013 13:30

Вообще, мое путешествие на фестиваль в Шантамбалу было о приятии себя. О том, какая я есть, какой могу быть, и какой меня видят другие. И в этом ключе думалось и говорилось очень много о женственности, даже слишком много, как мне показалось. Но об этом как-нибудь в другой раз, когда я разоткровенничаюсь ( Read more... )

мир и его люди, поездатые зарисовки

Leave a comment

Comments 6

gohatto_n February 20 2013, 11:57:40 UTC
Ти дуже добра.
А от я дуже зла. І тому мій висновок: повинні бути окремі вагони для жінок.

Reply

araviya February 20 2013, 12:36:09 UTC
Ага, добра, це точно:) Не приховую.
Але іноді буваю дуже злою, але це дуууже рідко і людина має мені дуже насолити і наступити на болюче...
А про вагон для жінок - гарна ідея!:)

Reply

buboks February 20 2013, 22:00:47 UTC
так вагони для жінок є. Здається, в московському потязі (Київ - Москва). Може, ще в сімферопольському зустрічала.

Reply


katerinaganina February 20 2013, 14:16:21 UTC
забавно, ни разу таких казусов не было, тьфу-тьфу-тьфу))
даже не знаю, как сама бы себя повела)

Reply


buboks February 20 2013, 22:03:33 UTC
сейчас читаю Марию Матиос "Чотири пори життя", там есть сцена, напоминающая твою историю, но все было по обоюдному желанию и очень романтично (такое ведь тоже возможно? :))
А что, вас было только двое в купе? Некоторые потому и боятся ездить в купе - из-за закрытости

Reply

araviya February 20 2013, 22:24:13 UTC
Это был плацкарт, Оксан. В купе я не очень люблю ездить одна - именно из-за закрытости. Когда-то попала на одного мутного и страшного мужика в купе, после этого беру купе только в очень редких случаях. А в плацкарте как-то проще - люди все-таки рядом.

Все возможно, конечно:)

Reply


Leave a comment

Up