Колись давно, коли я закінчила перший клас, всім нам подарували якусь таку типу листівку з фотографією нашого класу, і віршиком на задній стороні листівки про те, що "школа наш дім рідний, ми тут живемо". Я ще подумала тоді, що за тьху, я в школі вчусь, а не живу, а живу я вдома, або поза домом, спілкуючись з рідними-друзями-знайомими, займаючись
(
Read more... )
Comments 9
З одного боку добре і потрібно, щоб робота приносила задоволення окрім грошей.
З іншого - ще більше це потрібно роботодавцям, задля тих самих овертаймів, задля того, щоб втримати робітника на місці не підвищуючі з/п і таке інше.
Ну і самозаспокоєння також мабуть є. Людина, наприклад, боїться зробити рішучій крок - написати заяву про звільнення - а себе заспокоює "мені тут добре, тут як рідний дім, тири-пири, а на новому місці ще невідомо як буде".
Звідси ж йдуть усілякі "корпоративи", "team building" і тому подібне.
Тобто - найбільше такий стан речей вигідний роботодавцю, а цього допускати не можна. У певному здоровому сенсі роботодавці - це наші вороги. Ну, принаймі вони нам не друзі. Нічого зайвого їм!
Це, звісно, не заклик псувати офісне майно чи недбайливо до нього ставитись і т.п. :)
Reply
Reply
Треба було їй побажати, щоби вона переїзяла жити в охвіс! Всєю родиниою! Це їхній дім! БУГОГА!
Reply
Reply
Reply
Ото як всі вони дружно переїдуть в охвіс - що перше закінчиться - вода в бойлері, туалетний папір чи повітря?
Reply
Reply
про те, що я б хотіла мати гарні стосунки з колегами і т.п. це правда, тільки чомусь не виходить - причому наче саме на цій роботі, на попередніх я такого не відчувала (чи може мало там працювала?), не те щоб стосунки погані, вони просто ніякі, їх нема... і це мабуть теж додає пригнічення
Reply
Leave a comment