Шванґау
Шванґау - це невелике поселення в регіоні Альгой (південна Баварія) в декількох кілометрах на схід від Фюссена. Село відомо завдяки тому, що тут розташовані два знаменитих замки короля Людвіґа ІІ Баварського - Хоеншванґау та Нойшванштайн. З першим з них ми сьогодні і познайомимося. А ще Шванґау - це гірське озеро Альпзее і незабутні Альпійські краєвиди. З Мюнхена до Фюссена щогодини ходять поїзди (іноді непрямі, треба пересідати на станції Бухлое). Час подорожі - 2 години. Із залізничного вокзалу Фюссена до Шванґау кожні півгодини ходять автобуси. Хоча, можна пройти і пішки - шлях займе менше години.
Щоб дістатися кас, де можна придбати квитки в обидва замки, треба трохи пройтися селом. Село наше і село баварське, а тим більш туристичне, - зовсім інші речі. Багато шикарних бюргерських віл, готелів та традиційних для Баварії розписних будиночків зустрінеться вам, поки ви дістанетеся головною вулицею Шванґау до першого з королівських замків - Хоеншванґау.
Вийшовши з автобуса, уважний турист відразу з побачить на горі силует омріяного всіма замку-легенди Нойшванштайн. До нього ми обов’язково підемо, але завтра.
Прогуляємося головною і єдиною вулицею Шванґау, подивимося на гарні альпійські будиночки:
Незабаром праворуч на пагорбі з’явиться замок Хоеншванґау.
А ліворуч буде один з наймальовничіших куточків Баварських Альп - озеро Альпзее:
А так озеро і околиці виглядають зверху від замку Нойшванштайн:
А ми повертаємося назад, щоб подивитися на головну мету нашої сьогоднішньої розповіді - замок Хоеншванґау. Вперше замок згадується у ХІІ столітті як фортеця Шванштайн (Schwanstein), що належала лицарям Шванґау. Один з представників цього роду, Хітпольд фон Шванґау, відомий мінезингер, який оспівувався у «Гейдельберзькому пісеннику».
У замку жив також принц Конрадин (1252-1268), останній з роду Гогенштауфенів, страчений у віці 16 років в Неаполі. У XVI столітті рід лицарів Шванґау припинився і фортеця стала поступово руйнуватися.
Під час наполеонівських воєн, у 1800 і 1809 роках, фортеця була сильно пошкоджена. У квітні 1829 року кронпринц Баварії, майбутній король Максиміліан II (1811-1864) відкрив для себе ці місця під час пішохідної прогулянки і, зачарований навколишньою природою, у 1832 році придбав руїни замку.
Замок відновлювався у 1833-1836 роках, а деякі роботи тривали до 1855 року. Архітектор Доменіко Кваліо підготував проект замка у неоготичному стилі. Після його смерті роботу продовжив Георг Фрідріх Цібланд і Йозеф Даніель Ольмюллер. Над оформленням 14 залів працювали відомі тоді майстри романтичного періоду Моріц фон Швінд, Людвіґ Лінденшміт та інші. Королева Марія розпланувала альпійський сад з квітами, які були привезені з усіх куточків Альп.
Хоеншванґау був офіційною літньою і мисливською резиденцією Максиміліана, його дружини Марії Прусської (1825-1889) та їх синів Людвіґа (майбутнього короля Людвіґа ІІ) та Отто (майбутнього короля Оттона І Баварського).
У 1864 році після смерті короля Максиміліана господарем замку став його син Людвіґ ІІ (1845-1886). Йому подобалося жити в Хоеншванґау, особливо після 1869 року, коли неподалік розпочалось будівництво замку Нойшванштайн. У замку король приймав композитора Ріхарда Вагнера, який проте ніколи не бував у замках Нойшванштайн і Херренкімзе. Королева Марія пережила свого сина на три роки і померла у замку у 1889 році.
Звідси Людвіґ ІІ Баварський спостерігав, як будується його мрія - замок Нойшванштайн:
У 1905 році дядя Людвіґа ІІ, принц-регент Луїтпольд Баварський (1821-1912) електрифікував замок і встановив електричний ліфт. Після його смерті палац був відкритий як музей протягом наступного року.
Під час Першої і Другої світових воєн замок не постраждав. У 1923 році баварський ландтаг визнав право колишньої королівської родини проживати в замку. З 1933 до 1939 наслідний принц Рупрехт Баварський (1869-1955) і його родина використовували замок як свою літню резиденцію. У травні 1941 року і до кінця війни у фамільному замку Хоеншванґау мешкав князь Адальберт Баварський (1886-1970), якому, як і решті представників королівських родин, згідно з наказом Гітлера (Prinzenerlass) заборонили служити в армії.
Вид на село Шванґау від замку:
Щоб дістатися кас, де можна придбати квитки в обидва замки, треба трохи пройтися селом. Село наше і село баварське, а тим більш туристичне, - зовсім інші речі. Багато шикарних бюргерських віл, готелів та традиційних для Баварії розписних будиночків зустрінеться вам, поки ви дістанетеся головною вулицею Шванґау до першого з королівських замків - Хоеншванґау.
Вийшовши з автобуса, уважний турист відразу з побачить на горі силует омріяного всіма замку-легенди Нойшванштайн. До нього ми обов’язково підемо, але завтра.
Прогуляємося головною і єдиною вулицею Шванґау, подивимося на гарні альпійські будиночки:
Незабаром праворуч на пагорбі з’явиться замок Хоеншванґау.
А ліворуч буде один з наймальовничіших куточків Баварських Альп - озеро Альпзее:
А так озеро і околиці виглядають зверху від замку Нойшванштайн:
А ми повертаємося назад, щоб подивитися на головну мету нашої сьогоднішньої розповіді - замок Хоеншванґау. Вперше замок згадується у ХІІ столітті як фортеця Шванштайн (Schwanstein), що належала лицарям Шванґау. Один з представників цього роду, Хітпольд фон Шванґау, відомий мінезингер, який оспівувався у «Гейдельберзькому пісеннику».
У замку жив також принц Конрадин (1252-1268), останній з роду Гогенштауфенів, страчений у віці 16 років в Неаполі. У XVI столітті рід лицарів Шванґау припинився і фортеця стала поступово руйнуватися.
Під час наполеонівських воєн, у 1800 і 1809 роках, фортеця була сильно пошкоджена. У квітні 1829 року кронпринц Баварії, майбутній король Максиміліан II (1811-1864) відкрив для себе ці місця під час пішохідної прогулянки і, зачарований навколишньою природою, у 1832 році придбав руїни замку.
Замок відновлювався у 1833-1836 роках, а деякі роботи тривали до 1855 року. Архітектор Доменіко Кваліо підготував проект замка у неоготичному стилі. Після його смерті роботу продовжив Георг Фрідріх Цібланд і Йозеф Даніель Ольмюллер. Над оформленням 14 залів працювали відомі тоді майстри романтичного періоду Моріц фон Швінд, Людвіґ Лінденшміт та інші. Королева Марія розпланувала альпійський сад з квітами, які були привезені з усіх куточків Альп.
Хоеншванґау був офіційною літньою і мисливською резиденцією Максиміліана, його дружини Марії Прусської (1825-1889) та їх синів Людвіґа (майбутнього короля Людвіґа ІІ) та Отто (майбутнього короля Оттона І Баварського).
У 1864 році після смерті короля Максиміліана господарем замку став його син Людвіґ ІІ (1845-1886). Йому подобалося жити в Хоеншванґау, особливо після 1869 року, коли неподалік розпочалось будівництво замку Нойшванштайн. У замку король приймав композитора Ріхарда Вагнера, який проте ніколи не бував у замках Нойшванштайн і Херренкімзе. Королева Марія пережила свого сина на три роки і померла у замку у 1889 році.
Звідси Людвіґ ІІ Баварський спостерігав, як будується його мрія - замок Нойшванштайн:
У 1905 році дядя Людвіґа ІІ, принц-регент Луїтпольд Баварський (1821-1912) електрифікував замок і встановив електричний ліфт. Після його смерті палац був відкритий як музей протягом наступного року.
Під час Першої і Другої світових воєн замок не постраждав. У 1923 році баварський ландтаг визнав право колишньої королівської родини проживати в замку. З 1933 до 1939 наслідний принц Рупрехт Баварський (1869-1955) і його родина використовували замок як свою літню резиденцію. У травні 1941 року і до кінця війни у фамільному замку Хоеншванґау мешкав князь Адальберт Баварський (1886-1970), якому, як і решті представників королівських родин, згідно з наказом Гітлера (Prinzenerlass) заборонили служити в армії.
Вид на село Шванґау від замку: