Невеличке містечко Штум розташовано між
Мальборком і
Квідзином - містами з двома найграндіознішими замками Тевтонського ордену. Дістатися сюди, як і до Квідзина, можна симпатичним рельсовим автобусом, що ходить з Мальборка. В Штумі також є замок хрестоносців, але на такий вражаючий, як сусідні Марієнбург і Марієнвердер. Проте він має цікаву історію і встиг побувати резиденцією Великих магістрів ордену.
Місто Штум (пол. - Sztum, нім - Stuhm) розташований у центральній частині Повисля. У середньовіччя він стояв на островах із центром володіння Альем (Aliem), що входили до складу прусської Помазанні. У другій половині XIII століття в історії місцевості згадується ім'я Стумо, який був володарем прусського походження.
В 1236 році Штум перейшов в руки рицарів тевтонського ордена. До кінця тринадцятилітньої війни (1453 - 1466 рр.) штумський замок був місцеперебуванням війта (представник влади). Колишню оборонну дерев'яну фортецю із земляними валами на початку XIV століття перебудували з каменю й цегли. Прекрасно розташований і укріплений замок хрестоносців був плацдармом для військ, які відправлялися в походи на війну з
Литвою. В 1377 році в штумському замку проживав ерцгерцог Альбрехт Габсбург (Albrecht Habsburg). За гостинність вдячний ерцгерцог подарував штумському війту свої родові кольори й побудував замкову вежу, з тих пор названу вежею Альбрехта.
Під час "Великої війни" поляків із хрестоносцями (1409 - 1411 рр.) Штум зайняли польські війська, що направлялися з-під Грюнвальда на Мальборк. Осадження столиці хрестоносців скінчилося поразкою. Поляки захищали штумський замок ще три тижні. Фортецю здали тільки за наказом польського короля Владислава Ягайла. З 1416 року після перебудови замок став літньою резиденцією Великого магістра ордена хрестоносців. У тому ж році поселення, розташоване на сусідньому острові, одержало міські права від Великого магістра Михаеля Кюхмайстера фон Штенберга.
В’їзна брама замку:
Під час тринадцятилітньої війни польські війська шість тижнів безуспішно осаджували штумський замок. Тільки 6 січня 1468 року гарнізон фортеці покинув. У той же день старостою став Сцибор Бажиньский, рід якого правил містом і замком до 1503 року. Штумом правили знамениті єпископиі родини: дядько Миколи Коперника Лукаш Ваченроде, відомий в історії Помор’я рід Цемув (1530 - 1636 рр.), а з 1724 до 1772 року - рід Белиньских.
Під час війн зі шведами в XVII столітті місто й замок значно постраждали. Причиною цього були не тільки воєнні дії, але й часті проходження військ. У штумському замку ховався сам Густав Адольф, який потерпів поразку в битві під Тчтяною. У Штумській Всі, неподалік від міста, 12 вересня 1635 року між Польщею й Швецією було укладене перемир'я.
Під час "шведського потопу" (1655 - 1660) місто дуже зубожіло. Як говорять, лихо не приходить одна. В 1683 році в Штуме була величезна пожежа, під час якого згоріла значна частина міста із прекрасною ратушею. Бургомістр Петро Могге подарував місту один з уцілілих кам'яних будинків. У ньому розташувалася міська влада, а також знайшли притулок євангелики, які раніше відправляли свої богослужіння в міській ратуші.
Незабаром Штум став адміністративним центром, а Штумський повят займав значну частину території Західної Пруссії (Westpreusse). Під час війни із французами в місті квартирували наполеонівські війська. Після поразки листопадового повстання в штумських в'язницях тримали інтернованих повстанців і співчуваючих ім. Після I світової війни на всій території Повисля був проведений плебісцит, на підставі якого Штум був приєднаний до Німеччини.
Зараз у південному крилі замка, відремонтованому за допомогою Фонду польсько-німецького співробітництва, перебуває Міжнародний центр обміну молоддю, що входив до складу Штумського центру культури. В іншій частині Замкового пагорба планується створення готельного, близько 100 місць, і конференційного центру.
З протилежного берега озера вид на замок не вражає. Напевно, сюди треба їхати, коли нема листочків на деревах:
В самому місті, крім замку, розташовано ще декілька цікавих пам’яток.
Парафіяльний костел святої Анни - головна домінанта Старого міста. Побудований після 13-літньої війни, нинішній вигляд він отримав на зламі 1900-1901 років. Інтер’єр витримано в неоготичному стилі з елементами бароко.
Будинок в’язниці був збудований в Штумі на початку ХХ століття. Після втрати с
окольської колонії в кляшторі бернардинів, штумський карний заклад для мене став найгарнішим. (Перебуваючи на місці, трохи не подумав: «Як повезло тим, хто тут сидить» :) )
Типова забудова міста:
Забудова центра міста у Штумі:
Штумське озеро:
Ось такий рейковий автобус курсує між Мальборком і
Квідзином через Штум:
Десь між Штумом і Квідзином: