Про кохання та його недоцільність
Боже скільки є всіляких визначень кохання, але всі вони не точні, тобто не те що не точні а просто різні. Кожен відчуває це почуття по своєму, так само як екстазі вставляє кожного по своєму, так само як від ЛСД у кожного свої глюки. Але якщо відкинути всі емоції то можна описати природу дії екстазі чи того ж ЛСД, а значить і з коханням можна поступити так само.
Вченими доведено що кохання то всього-навсього хімічний процес. Та ейфорія що ми відчуваємо є лише дією гормону дофаміну що виробляється в нашому організмі. В людини до певної людини відбувається прив’язка вироблення цього гормону, приблизно так само як у собаки павлова починала вироблятись слина як тільки лампочка починала світитись. От ти бачиш людину і в твою кров починає поступати легкий і природній екстазі, а коли цієї людини поряд нема то екстезі не виробляється, ну і хіба ж не захочеться побачити цю людину знову? Гадаю захочеться ще й як.
Але якщо задуматись то навіщо природа зробила наш організм таким чином що ми можемо отримувати дозу легкого наркотику коли бачимо якусь людину? Причину легко знайти в ті часи коли люди жили в печерах.
Вагітність жінки триває досить довго, пологи складні і небезпечні а час поки дитина зможе хочаби сама ходити досить великий. Для прикладу олениха народжує оленя стоячи буквально за пару секунд і вже через годину оленя може самостійно ходити, звісно це дає захист від хижаків, а в людей такого захисту нема. Тому після того як чоловік зробить жінці дитину потрібно якимось чином втримати чоловіка біля жінки, щоб він її захищав і годував, а також деякий час годував жінку в той час поки вона годує дитину і вчить її ходити. Природа придумала кохання щоб втримати чоловіка адже він навіть якщо і піде з печери кудись то все рівно повернеться до соєї дози щастя. Природі не потрібно було тримати чоловіка біля жінки постійно тому як писав Фредерік Бегбедер «Кохання живе три роки» і це логічно - 9 місяців поки жінка вагітна і ще 2 роки з хвостиком поки дитина зможе сама ходити. Якби не те що ми називаємо коханням то люди би вимерли адже б чоловік ішов би від жінки і її потім зїдали якісь хижаки.
А чи є потреба зараз в цьому коханні? Тобто природно зараз воно доцільне? Хижаків нема, жінки зараз на стільки стають самостійними що можуть спокійно обійтись і без чоловіків а значить втримувати чоловіка біля жінки нема потреби. До того ж традиції зараз не ті. Раніше люди закохувались один в одного і швиденько робили дитину і за ті три роки поки триває кохання дитина виростала. А що зараз? Через скільки часу люди починають думати про дітей після того як закохаються? Та мабуть років через 3-5 а як результат люди не встигають подумати про дітей як кохання вже проходить. Ефективність кохання зараз не те що нульова, вона з мінусом, адже пудрить мізки людям які думають що вони будуть кохати один одного до смерті а потім люди розуміють що спільного в них нічого нема а кохання пройшло і не повернеться.
Гадаю найкращі сімї це ті які засновувались не на пристрасті і шаленому коханні а більше на розрахунку, коли жінка бачила що чоловік має виховання, нормальний характрер і може забезпечити їй нормальне життя, а чоловік розумів що жінка не буде його пиляти, що є багато спільного і з неї вийде хороша матір і дружина. Тому для сучасного життя кохання вже не потрібне і зазвичай воно лише заважає, псує нерви, руйнує життя і всіляко руйнує те що планувалось.
Вченими доведено що кохання то всього-навсього хімічний процес. Та ейфорія що ми відчуваємо є лише дією гормону дофаміну що виробляється в нашому організмі. В людини до певної людини відбувається прив’язка вироблення цього гормону, приблизно так само як у собаки павлова починала вироблятись слина як тільки лампочка починала світитись. От ти бачиш людину і в твою кров починає поступати легкий і природній екстазі, а коли цієї людини поряд нема то екстезі не виробляється, ну і хіба ж не захочеться побачити цю людину знову? Гадаю захочеться ще й як.
Але якщо задуматись то навіщо природа зробила наш організм таким чином що ми можемо отримувати дозу легкого наркотику коли бачимо якусь людину? Причину легко знайти в ті часи коли люди жили в печерах.
Вагітність жінки триває досить довго, пологи складні і небезпечні а час поки дитина зможе хочаби сама ходити досить великий. Для прикладу олениха народжує оленя стоячи буквально за пару секунд і вже через годину оленя може самостійно ходити, звісно це дає захист від хижаків, а в людей такого захисту нема. Тому після того як чоловік зробить жінці дитину потрібно якимось чином втримати чоловіка біля жінки, щоб він її захищав і годував, а також деякий час годував жінку в той час поки вона годує дитину і вчить її ходити. Природа придумала кохання щоб втримати чоловіка адже він навіть якщо і піде з печери кудись то все рівно повернеться до соєї дози щастя. Природі не потрібно було тримати чоловіка біля жінки постійно тому як писав Фредерік Бегбедер «Кохання живе три роки» і це логічно - 9 місяців поки жінка вагітна і ще 2 роки з хвостиком поки дитина зможе сама ходити. Якби не те що ми називаємо коханням то люди би вимерли адже б чоловік ішов би від жінки і її потім зїдали якісь хижаки.
А чи є потреба зараз в цьому коханні? Тобто природно зараз воно доцільне? Хижаків нема, жінки зараз на стільки стають самостійними що можуть спокійно обійтись і без чоловіків а значить втримувати чоловіка біля жінки нема потреби. До того ж традиції зараз не ті. Раніше люди закохувались один в одного і швиденько робили дитину і за ті три роки поки триває кохання дитина виростала. А що зараз? Через скільки часу люди починають думати про дітей після того як закохаються? Та мабуть років через 3-5 а як результат люди не встигають подумати про дітей як кохання вже проходить. Ефективність кохання зараз не те що нульова, вона з мінусом, адже пудрить мізки людям які думають що вони будуть кохати один одного до смерті а потім люди розуміють що спільного в них нічого нема а кохання пройшло і не повернеться.
Гадаю найкращі сімї це ті які засновувались не на пристрасті і шаленому коханні а більше на розрахунку, коли жінка бачила що чоловік має виховання, нормальний характрер і може забезпечити їй нормальне життя, а чоловік розумів що жінка не буде його пиляти, що є багато спільного і з неї вийде хороша матір і дружина. Тому для сучасного життя кохання вже не потрібне і зазвичай воно лише заважає, псує нерви, руйнує життя і всіляко руйнує те що планувалось.