Ну в кожного ж було перше кохання, бо ну по іншому і не може бути і у більшості мабуть це було в початкових класах. От і в мене таке було…
Була дівчинка в моєму класі, і як я по ній реально сох, до того ж досить довго - десь так з класу першого і аж до дев’ятого.
Вона була одна з найпопулярніших дівчат всієї школи, а я… ох… навіть і згадувати не хочеться… я в класі був найнижчим за зростом і найменшим за віком.. всі хлопці грали в футбол а я на фортепяно, я був дуже мовчазним і сором’язливим, а ще я був ботаном і заучкою…
Коли нас кожні пів року пересаджували то я жах як хотів щоб нас посадили разом, але мене садили з ким завгодно але тільки не з нею…
Я всіляко намагався якось проявити свою симпатію до неї і вона бачила це але… але я їй був геть не потрібен. Я не був в класі ізгоєм, мене не ображали але і популярністю я не користувався… був собі такий сірий пацючок. І як ВОНА могла звертати увагу на такого як я?
Часто в нас в класі влаштовувались «дискотеки» і я кожен раз намагався запросити її на «медляк» але охочих було багато і так як я був самий маленький то опинявся в кінці черги і як результат досить часто моя черга просто не наставала.
Одного разу вона зателефонувала до мене додому і запропонувала піти з нею на дискотеку. Я тоді не повірив своїм вухам але через пару хвилин розмови я почув сміх її подруг ну а потім і вона розсміялась… після цього випадку, як то кажуть, почала згасати любов і вяти помідори. Я не тримав на неї зла, я розумів що ми з різних планет і та телефонна розмова просто зайвий раз це довела
Після 9 класу я вже вчився в іншому класі і її практично не бачив. Після закінчення школи я взагалі почав жити в іншому місці і взагалі не знав як складається її подальше життя…
Недавно я побачив її на вулиці… складно описати її але зараз виглядає вона на років 30…
Я був здивований, бо вважав що у кого у кого а в неї життя повинно було скластись як найкраще, бо вона була однією з найкращих і значить могла вибрати найкращого хлопця/чоловіка і бути такою-собі принцесою з своїм принцем, але вийшло все якось навпаки…