І майже весна, і цілковите безмежжя простору, і вітер, що впускаєш до свого дому крізь навстіжні вікна і двері, і нова музика, і вірші - теж нові. І ти - нова - перший весняний паросток наприкінці зими. Новий сенс, нове відчуття себе тут і зараз - проростають разом з новою дорогою. Від землі до неба, і знову вниз, а по цьому - довкола світу.
(
Read more... )
Comments 2
Reply
Reply
Leave a comment