Про Індію. Частина друга. Гульмарг
Як я вже писав минулого разу, саме поїздка в гірськолижний Гульмарг була основною метою нашої мандрівки в Індію. Саме для цього ми з України тягнули свої лижі, палиці, шоломи та інше спорядження.
Отож, щоб добратися до Гульмаргу потрібно перш за все потрапити до Шрінагару - столиці штату Джамму і Кашмір. Усім відомо про напруженість ситуації в цьому штаті, тому треба бути готовим до численних перевірок документів, багажу і т. д. Також не варто дивуватися великій кількості військових. Вони постійно кудись переміщаються і постійно щось охороняють.
Зрештою, нічого тут дивного немає, тому що окрім територіальних претензій на Джамму та Кашмір з боку Пакистану, цей штат сам по собі нагадує порохову бочку, готову вибухнути в будь-який момент. Судіть самі, Джамму - територія заселена в більшості індуїстами, Кашмір - 90% мусульмани і ще є Ладах - буддистська територія. І все це знаходиться в одному штаті, і кожен з них ненавидить усіх інших.
Кашмір нагадує типову мусульманську країну Близького Сходу. Та й ззовні кашмірці більше схожі на арабів, ніж на індусів. Мова у них теж відрізняється - в основному всі розмовляють на урду та кашмірі. Усі чоловіки одягнуті в традиційні довгі сорочки, що більше нагадують сукні (не пам’ятаю їхньої назви). Коли холодно, то вони засовують руки всередину, деколи навіть голову туди засовують. Всі індуси дуже люблять щось намотати собі безформне на голову.
А ще в них є така штука, якою вони гріються - кошик із розпеченим вугіллям. Вони тримають його під оцією сорочкою-сукнею і гріють яйця. Називається ця штука - winter wife.
А ще всі кашмірські чоловіки сцуть насидячи, причому сцуть де захочуть. Загалом тут не так брудно, як у решті Індії, але є підозра, що весь срач захований під снігом, якого в Гульмаргу дуже багато.
Як я вже писав минулого разу, авіаквиток Делі-Шрінагар-Делі заздалегідь через сайти можна придбати за $80, але якщо його брати безпосередньо перед вильотом, то вартість може зрости до $200. Можна також добиратися і наземним шляхом через Джамму, але це займе десь добу. Від Шрінагару до Гульмаргу відстань 52 км. Найкраще брати таксі-джип. Коштує поїздка 1500 рупій ($33,5), але ця сума ділиться на кількість осіб. Тому краще їхати великою компанією, або напрошуватись уже до когось. А такий індійський джип може взяти навіть сімох людей.
Наш гульмарзький міністр транспорту Башир
Гульмарг із першого погляду дуже мені нагадав Драгобрат - такі ж сосни, такі ж дерев’яні готельчики. Перше, що не схоже на Драг - це мавпи, яких тут дуже багато. Живуть вони зграями і харчуються зі смітників під готелями, отак і кочують від готелю до готелю. Дуже агресивні і наглі, тому треба бути з ними обережними, бо можуть напасти.
Житло. В Гульмаргу функціонують кілька десятків готелів. Всіх їх умовно можна поділити на дорогі і дешеві, або з центральним опаленням і з буржуйками. І в тих, і в інших холодно. Оскільки зима в Кашмірі відносно коротка, то утепленням особливо ніхто не переймається. Навіть якщо є центральне опалення, то його включають на кілька годин. Гаряча вода є, але з перебоями. В дорогих готелях також часом є матрас з підігрівом - це дуже крута штука. З буржуйкою все ясно - як напалиш, так і буде тепло. Коштує номер в дешевому готелі 600-1000 рупій ($13-23) за ніч. В дорогих ціна починається десь з 2000 рупій ($45) за номер, але також треба торгуватись. Ми жили в типу дорогому готелі під назвою Grand Mumtaz, але шляхом тривалих торгів і хитрих схем нам вдалось отримати номер за 1000 рупій і ще ми цю суму ділили на чотирьох осіб, так що вийшло дуже навіть дешево. З холодом боролись таким чином, що випросили у адміністратора електричний вентилятор і залишали його увімкненим цілий день. Є сенс брати з собою спальник, і не літній, а зимовий.
Це Василь на фоні нашого готелю. Чим не Драгобрат?
А це один з найстаріших і найдорожчих готелів Гульмаргу Highlands Park. Живуть в основному тут райдери з Австралії та Нової Зеландії
Всередині все ще дихає колоніальним минулим
До речі, гірські лижі це далеко не основний вид спорту в Гульмаргу. Ще з 1892 року англійці почали тут грати гольф. Взимку, правда, цього поля для гольфу взагалі не видно.
За словами місцевих, найбільші гроші в Гульмаргу заробляються зовсім не взимку, а влітку, коли багаті індуси втікають сюди з жаркого півдня від спеки. Можливо з цим також пов’язаний такий млявий розвиток сервісу для гірськолижників.
Їжа. Кашмірська кухня - це суміш мусульманської і індійської - багато м’яса (баранини) і все дуже гостре. Свинини і телятини не знайдете. Майже в кожному готелі є свій ресторан, де можна поїсти. В дорожчих готелях і харчування дорожче. За бажання харчуватися можна в більш дешевих місцях. Якщо попросити, то в будь-якому ресторані можуть приготувати і більш традиційні страви для нас - наприклад, картопляне пюре, але треба бути готовим, що ці страви за смаком зовсім не нагадуватимуть домашні. Середня вартість сніданку - 100-150 рупій, обіду - 200-300 рупій. Дуже смачний їхній напій під назвою кахва - солодкий зелений чай із шматочками мигдалю та спецій.
Одне із наших піршеств в ресторані Бахчі
Алкоголь. Оскільки Кашмір мусульманський край, то з алкоголем тут напряги - він дорогий і його важко знайти. Пляшка пива Kingfisher коштує мінімум 100 рупій ($2,2), пляшка рому мінімум 300 рупій ($6,7). Зате немає проблем із гашишем - пропонують і курять на кожному кроці.
Зв’язок. Роумінгу в Кашмірі не має жоден оператор світу. Більше того, іноземцям заборонено купувати місцеві сім-карти. Тому тут процвітає ще один вид бізнесу під назвою “оренда сім-карти”. Коштує 200 ($4,5) рупій в день. Зв’язок з Україною досить дешевий - 20 рупій хвилина, якщо не помиляюсь. Смс заборонені як такі. Виявляється, зміст повідомлення неможливо проконтролювати оператором. І минулого року шляхом смс-розсилок було організоване якесь повстання в цьому регіоні, тому влада штату повністю заборонила будь-які смски. Інтернет можна знайти майже в кожному готелі. Ціни дуже різняться - від 100 до 250 рупій за годину. Інколи в готелях є безкоштовний інтернет для мешканців. Але інтернет ну дуже повільний. Ми інколи брали задарма на цілу ніч usb-модем в адміністратора нашого готелю. Але відсутність зв’язку це швидше плюс, ніж мінус.
Люди. Десь я читав, що в Гульмаргу живе трохи більше 600 людей і 99% з них чоловіки. Решта це або туристи, або приїжджий обслуговуючий персонал. Як правило, люди всі привітні і причин для конфліктів немає. У Гульмарг окрім гірськолижних туристів також приїжджає дуже багато індусів з південних регіонів лише з однією метою - побачити сніг. Це дуже кумедно виглядає, коли люди в тоненьких курточках і літньому взутті валяються в снігу і фотографуються на його ж фоні.
Серед інших професій в Гульмаргу дуже популярна професія санорікші
За невелику платню можна пракатітса с вєтєрком
Туристи в Гульмаргу в основному австралійські, новозеландські і рускоязичні. Ще кілька років тому кількість туристів-гірськолижників була зовсім невеликою, але з кожним роком слава Гульмаргу поширюється і множиться.
А тепер трохи розповім про сам Гульмарг.
Знаходиться це поселення на висоті 2650 м над рівнем моря біля підніжжя Гімалайського хребта. Зараз це найбільший гірськолижний курорт в Індії і навіть входить в десятку найкращих курортів Азії. Хоч Гульмарг й існує дуже давно, але власне як гірськолижний курорт почав розвиватися зовсім недавно. Саме тому рівень сервісу не дотягує до європейських стандартів. Та й взагалі курортом в повному сесні цього слова Гульмарг назвати важко. Якщо ви звикли до відретрачених трас Буковелю, то вам тут робити нічого. Гульмарг знаменитий перш за все своїм позатрасовим катанням, іншими словами фрірайдом. І, звичайно, для повноцінного катання рівень повинен бути значно вищим, ніж “просунутий чайник”. Також слід бути готовим до того, що в пошуках ціляка і крутіших трас доведеться багато ходити, інколи дуже багато ходити, тому оптимально брати з собою в Гульмарг лижі із скітурівським кріпленням. Чимало бордерів тягають з собою снігоступи.
До рівня сервісу та комфорту також потрібно ставитися із розумінням. Зрозуміти перш за все лінь і пофігізм кашмірців. Але справжнім фрірайдерам глибоко до дупи комфорт і приїжджають вони сюди виключно за свіжим незайманим снігом, справжнім павдером, якого тут випадає дуже багато. Високі гімалайські гори стають на шляху теплого повітря з півдня - звідси такі аномальні кількості снігу кожного року.
Це ще в Гульмаргу мало снігу
І це теж ще не межа
Моментом, коли випадає сніг, треба дуже швидко користуватися, тому що буває по-різному. Катальний сезон тут починається з середини січня, але, як показує досвід, найкраще приїжджати сюди в середині лютого, коли гарантовано є багато снігу. При плануванні поїздки в Гульмарг слід також мати на увазі, що цілком можлива така ситуація, коли замість катання доведеться кілька днів сидіти в готелі, бо через снігопади не працюють підйомники. Тому варто їхати в Гульмарг мінімум на 10-14 днів, щоб хоча б половину з них гарантовано покататися. Нам ще дуже пощастило, бо з семи днів п’ять ми каталися. А перед нашим приїздом півтора тижні каталки практично не було.
Підйомники і траси. Тут є канатна дорога і кілька бугелів для початківців, про які нічого не можу сказати. Не думаю, що варто їхати з України в Індію, щоб вчитися кататися, та все ж вони є.
Канатка - це б/ушні, але надійні, французькі кабінки-гондоли, в кожну вміщається 6 людей.
Складається з двох черг. Перша за 8 хвилин піднімає з 2600 на 3050 м. Працює майже завжди. Коштує 150 рупій ($3,3) за підйом, денний абонемент - 750 рупій ($16,8). Але катання на першій фазі не є дуже цікавим через низький ухил траси. Цікаво хіба що кататися поміж ялинок, багато різних природних трамплінів, є де пострибати.
Але найбільший кайф це друга фаза підйомника. Тут все по-серйозному
Вартість - 250 рупій ($5,6) один підйом, 1250 рупій ($28) коштує денний абонемент, але сенсу брати абонемент немає. Друга фаза канатки за 19 хвилин підіймає на висоту 4000 м. І це - найвища точка на планеті, де прокладений підйомник! Кожної хвилини підйому вам відкриваються нові захоплюючі краєвиди.
А за хорошої видимості можна побачити дев’ятий за висотою восьмитисячник - величну гору Нанга Парбат (8126 м) із сусіднього хребта Каракорум
І взагалі тут неймовірні краєвиди
Інколи просто розпирає дух від навколишніх красот...
…і відразу згадуються слова з пісні Висоцького: “Внизу не встретишь как не тянись за всю свою счастливую жизнь десятую долю таких красот и чудес”
Якщо від підйомника ще трохи піднятися вверх, то можна вийти на саму вершину гори Афарват (4200 м) звідки на вибір можна спуститись в один з шести-семи кулуарів.
Проблемою другої фази канатки є нестабільність її роботи. Ні, вона не ламається. Просто коли снігопад, то другу чергу не включають. І навіть коли снігопад закінчився рятувальники ще цілий день підривають вибухівкою сніг на основній трасі для того, щоб зійшла лавина, відповідно підйомник теж не працює. Але коли запускають другу фазу, то тут потрібно не втикати, а пошвидше підніматися вгору і ловити кайф від цілини.
Ось це ще невелика черга на другу фазу підйомника
Розкатують основний кулуар дуже швидко і потім, щоб знайти ціляк треба їхати в сусідні, які теж дуже швидко розкатують.
Трас як таких немає - їдь куди хочеш. Але рятувальники відповідають лише за основний кулуар, де за першу годину кататися стає нецікаво і важко.
Схема кулуарів
Кататися по інших кулуарах бажано із місцевим гідом-провідником. В середньому гід бере за день катання 2000 рупій з особи тільки за те, що ви будете їхати за ним. Але він відповідає за вашу безпеку, тому частково це виправдано.
Індійські гіди
Кататися одному протипоказано. І ще під час катання в Гульмаргу краще не ламатися, бо складно уявити хто і як буде вас рятувати. Просто краще не травмуватись.
Лавини. Так, тут лавинонебезпечно. За весь час ми бачили три серйозні лавини, які зійшли за кілька хвилин перед нами. Одна з них навіть накрила новозеландця, але про це трохи нижче. Дуже бажано під час катання мати лавинний датчик (біпер) та інші лавинні спорядження - щуп, лопату.
Лижі vs cновборд. Ще раз переконався у правильності свого вибору. Якщо в групі є хоч один сновбордист, то це катастрофа. Усі пологі ділянки траси, які лижники легко проскакували, бордери проходили по півгодини, тому доводилось чекати. Тільки мінімальна рівнина - бордер зупиняється, знімає свій борд, провалюється по пояс в сніг і дуже повільно починає повзти. Один з улюблених аргументів бордерів це те, що борд один, а лиж аж чотири штуки - лижі і палиці. Обламайтесь! Бордери в Гульмаргу катаються з парою телескопічних палиць і снігоступами, а це вже п’ять штук.
Apre-ski. Після лиж в Гульмаргу особливо немає чим розважатися. Як варіанти - бухання чи вже добухування алкоголю із duty-free, або місцевого дорогостоящого, куріння гашишу або кальяну. Можна також піти в сусідній готель послухати лекцію з лавинної безпеки. Кілька разів в тиждень у різних готелях влаштовуються вечірки. Ще в Гульмаргу є каток, де влаштовуються хокейні матчі і масові катання.
Хотілось ще тут написати про нашу каталку і про присипаного новозеландця, але й так вже забагато, тому мабуть наступного разу :)
Отож, щоб добратися до Гульмаргу потрібно перш за все потрапити до Шрінагару - столиці штату Джамму і Кашмір. Усім відомо про напруженість ситуації в цьому штаті, тому треба бути готовим до численних перевірок документів, багажу і т. д. Також не варто дивуватися великій кількості військових. Вони постійно кудись переміщаються і постійно щось охороняють.
Зрештою, нічого тут дивного немає, тому що окрім територіальних претензій на Джамму та Кашмір з боку Пакистану, цей штат сам по собі нагадує порохову бочку, готову вибухнути в будь-який момент. Судіть самі, Джамму - територія заселена в більшості індуїстами, Кашмір - 90% мусульмани і ще є Ладах - буддистська територія. І все це знаходиться в одному штаті, і кожен з них ненавидить усіх інших.
Кашмір нагадує типову мусульманську країну Близького Сходу. Та й ззовні кашмірці більше схожі на арабів, ніж на індусів. Мова у них теж відрізняється - в основному всі розмовляють на урду та кашмірі. Усі чоловіки одягнуті в традиційні довгі сорочки, що більше нагадують сукні (не пам’ятаю їхньої назви). Коли холодно, то вони засовують руки всередину, деколи навіть голову туди засовують. Всі індуси дуже люблять щось намотати собі безформне на голову.
А ще в них є така штука, якою вони гріються - кошик із розпеченим вугіллям. Вони тримають його під оцією сорочкою-сукнею і гріють яйця. Називається ця штука - winter wife.
А ще всі кашмірські чоловіки сцуть насидячи, причому сцуть де захочуть. Загалом тут не так брудно, як у решті Індії, але є підозра, що весь срач захований під снігом, якого в Гульмаргу дуже багато.
Як я вже писав минулого разу, авіаквиток Делі-Шрінагар-Делі заздалегідь через сайти можна придбати за $80, але якщо його брати безпосередньо перед вильотом, то вартість може зрости до $200. Можна також добиратися і наземним шляхом через Джамму, але це займе десь добу. Від Шрінагару до Гульмаргу відстань 52 км. Найкраще брати таксі-джип. Коштує поїздка 1500 рупій ($33,5), але ця сума ділиться на кількість осіб. Тому краще їхати великою компанією, або напрошуватись уже до когось. А такий індійський джип може взяти навіть сімох людей.
Наш гульмарзький міністр транспорту Башир
Гульмарг із першого погляду дуже мені нагадав Драгобрат - такі ж сосни, такі ж дерев’яні готельчики. Перше, що не схоже на Драг - це мавпи, яких тут дуже багато. Живуть вони зграями і харчуються зі смітників під готелями, отак і кочують від готелю до готелю. Дуже агресивні і наглі, тому треба бути з ними обережними, бо можуть напасти.
Житло. В Гульмаргу функціонують кілька десятків готелів. Всіх їх умовно можна поділити на дорогі і дешеві, або з центральним опаленням і з буржуйками. І в тих, і в інших холодно. Оскільки зима в Кашмірі відносно коротка, то утепленням особливо ніхто не переймається. Навіть якщо є центральне опалення, то його включають на кілька годин. Гаряча вода є, але з перебоями. В дорогих готелях також часом є матрас з підігрівом - це дуже крута штука. З буржуйкою все ясно - як напалиш, так і буде тепло. Коштує номер в дешевому готелі 600-1000 рупій ($13-23) за ніч. В дорогих ціна починається десь з 2000 рупій ($45) за номер, але також треба торгуватись. Ми жили в типу дорогому готелі під назвою Grand Mumtaz, але шляхом тривалих торгів і хитрих схем нам вдалось отримати номер за 1000 рупій і ще ми цю суму ділили на чотирьох осіб, так що вийшло дуже навіть дешево. З холодом боролись таким чином, що випросили у адміністратора електричний вентилятор і залишали його увімкненим цілий день. Є сенс брати з собою спальник, і не літній, а зимовий.
Це Василь на фоні нашого готелю. Чим не Драгобрат?
А це один з найстаріших і найдорожчих готелів Гульмаргу Highlands Park. Живуть в основному тут райдери з Австралії та Нової Зеландії
Всередині все ще дихає колоніальним минулим
До речі, гірські лижі це далеко не основний вид спорту в Гульмаргу. Ще з 1892 року англійці почали тут грати гольф. Взимку, правда, цього поля для гольфу взагалі не видно.
За словами місцевих, найбільші гроші в Гульмаргу заробляються зовсім не взимку, а влітку, коли багаті індуси втікають сюди з жаркого півдня від спеки. Можливо з цим також пов’язаний такий млявий розвиток сервісу для гірськолижників.
Їжа. Кашмірська кухня - це суміш мусульманської і індійської - багато м’яса (баранини) і все дуже гостре. Свинини і телятини не знайдете. Майже в кожному готелі є свій ресторан, де можна поїсти. В дорожчих готелях і харчування дорожче. За бажання харчуватися можна в більш дешевих місцях. Якщо попросити, то в будь-якому ресторані можуть приготувати і більш традиційні страви для нас - наприклад, картопляне пюре, але треба бути готовим, що ці страви за смаком зовсім не нагадуватимуть домашні. Середня вартість сніданку - 100-150 рупій, обіду - 200-300 рупій. Дуже смачний їхній напій під назвою кахва - солодкий зелений чай із шматочками мигдалю та спецій.
Одне із наших піршеств в ресторані Бахчі
Алкоголь. Оскільки Кашмір мусульманський край, то з алкоголем тут напряги - він дорогий і його важко знайти. Пляшка пива Kingfisher коштує мінімум 100 рупій ($2,2), пляшка рому мінімум 300 рупій ($6,7). Зате немає проблем із гашишем - пропонують і курять на кожному кроці.
Зв’язок. Роумінгу в Кашмірі не має жоден оператор світу. Більше того, іноземцям заборонено купувати місцеві сім-карти. Тому тут процвітає ще один вид бізнесу під назвою “оренда сім-карти”. Коштує 200 ($4,5) рупій в день. Зв’язок з Україною досить дешевий - 20 рупій хвилина, якщо не помиляюсь. Смс заборонені як такі. Виявляється, зміст повідомлення неможливо проконтролювати оператором. І минулого року шляхом смс-розсилок було організоване якесь повстання в цьому регіоні, тому влада штату повністю заборонила будь-які смски. Інтернет можна знайти майже в кожному готелі. Ціни дуже різняться - від 100 до 250 рупій за годину. Інколи в готелях є безкоштовний інтернет для мешканців. Але інтернет ну дуже повільний. Ми інколи брали задарма на цілу ніч usb-модем в адміністратора нашого готелю. Але відсутність зв’язку це швидше плюс, ніж мінус.
Люди. Десь я читав, що в Гульмаргу живе трохи більше 600 людей і 99% з них чоловіки. Решта це або туристи, або приїжджий обслуговуючий персонал. Як правило, люди всі привітні і причин для конфліктів немає. У Гульмарг окрім гірськолижних туристів також приїжджає дуже багато індусів з південних регіонів лише з однією метою - побачити сніг. Це дуже кумедно виглядає, коли люди в тоненьких курточках і літньому взутті валяються в снігу і фотографуються на його ж фоні.
Серед інших професій в Гульмаргу дуже популярна професія санорікші
За невелику платню можна пракатітса с вєтєрком
Туристи в Гульмаргу в основному австралійські, новозеландські і рускоязичні. Ще кілька років тому кількість туристів-гірськолижників була зовсім невеликою, але з кожним роком слава Гульмаргу поширюється і множиться.
А тепер трохи розповім про сам Гульмарг.
Знаходиться це поселення на висоті 2650 м над рівнем моря біля підніжжя Гімалайського хребта. Зараз це найбільший гірськолижний курорт в Індії і навіть входить в десятку найкращих курортів Азії. Хоч Гульмарг й існує дуже давно, але власне як гірськолижний курорт почав розвиватися зовсім недавно. Саме тому рівень сервісу не дотягує до європейських стандартів. Та й взагалі курортом в повному сесні цього слова Гульмарг назвати важко. Якщо ви звикли до відретрачених трас Буковелю, то вам тут робити нічого. Гульмарг знаменитий перш за все своїм позатрасовим катанням, іншими словами фрірайдом. І, звичайно, для повноцінного катання рівень повинен бути значно вищим, ніж “просунутий чайник”. Також слід бути готовим до того, що в пошуках ціляка і крутіших трас доведеться багато ходити, інколи дуже багато ходити, тому оптимально брати з собою в Гульмарг лижі із скітурівським кріпленням. Чимало бордерів тягають з собою снігоступи.
До рівня сервісу та комфорту також потрібно ставитися із розумінням. Зрозуміти перш за все лінь і пофігізм кашмірців. Але справжнім фрірайдерам глибоко до дупи комфорт і приїжджають вони сюди виключно за свіжим незайманим снігом, справжнім павдером, якого тут випадає дуже багато. Високі гімалайські гори стають на шляху теплого повітря з півдня - звідси такі аномальні кількості снігу кожного року.
Це ще в Гульмаргу мало снігу
І це теж ще не межа
Моментом, коли випадає сніг, треба дуже швидко користуватися, тому що буває по-різному. Катальний сезон тут починається з середини січня, але, як показує досвід, найкраще приїжджати сюди в середині лютого, коли гарантовано є багато снігу. При плануванні поїздки в Гульмарг слід також мати на увазі, що цілком можлива така ситуація, коли замість катання доведеться кілька днів сидіти в готелі, бо через снігопади не працюють підйомники. Тому варто їхати в Гульмарг мінімум на 10-14 днів, щоб хоча б половину з них гарантовано покататися. Нам ще дуже пощастило, бо з семи днів п’ять ми каталися. А перед нашим приїздом півтора тижні каталки практично не було.
Підйомники і траси. Тут є канатна дорога і кілька бугелів для початківців, про які нічого не можу сказати. Не думаю, що варто їхати з України в Індію, щоб вчитися кататися, та все ж вони є.
Канатка - це б/ушні, але надійні, французькі кабінки-гондоли, в кожну вміщається 6 людей.
Складається з двох черг. Перша за 8 хвилин піднімає з 2600 на 3050 м. Працює майже завжди. Коштує 150 рупій ($3,3) за підйом, денний абонемент - 750 рупій ($16,8). Але катання на першій фазі не є дуже цікавим через низький ухил траси. Цікаво хіба що кататися поміж ялинок, багато різних природних трамплінів, є де пострибати.
Але найбільший кайф це друга фаза підйомника. Тут все по-серйозному
Вартість - 250 рупій ($5,6) один підйом, 1250 рупій ($28) коштує денний абонемент, але сенсу брати абонемент немає. Друга фаза канатки за 19 хвилин підіймає на висоту 4000 м. І це - найвища точка на планеті, де прокладений підйомник! Кожної хвилини підйому вам відкриваються нові захоплюючі краєвиди.
А за хорошої видимості можна побачити дев’ятий за висотою восьмитисячник - величну гору Нанга Парбат (8126 м) із сусіднього хребта Каракорум
І взагалі тут неймовірні краєвиди
Інколи просто розпирає дух від навколишніх красот...
…і відразу згадуються слова з пісні Висоцького: “Внизу не встретишь как не тянись за всю свою счастливую жизнь десятую долю таких красот и чудес”
Якщо від підйомника ще трохи піднятися вверх, то можна вийти на саму вершину гори Афарват (4200 м) звідки на вибір можна спуститись в один з шести-семи кулуарів.
Проблемою другої фази канатки є нестабільність її роботи. Ні, вона не ламається. Просто коли снігопад, то другу чергу не включають. І навіть коли снігопад закінчився рятувальники ще цілий день підривають вибухівкою сніг на основній трасі для того, щоб зійшла лавина, відповідно підйомник теж не працює. Але коли запускають другу фазу, то тут потрібно не втикати, а пошвидше підніматися вгору і ловити кайф від цілини.
Ось це ще невелика черга на другу фазу підйомника
Розкатують основний кулуар дуже швидко і потім, щоб знайти ціляк треба їхати в сусідні, які теж дуже швидко розкатують.
Трас як таких немає - їдь куди хочеш. Але рятувальники відповідають лише за основний кулуар, де за першу годину кататися стає нецікаво і важко.
Схема кулуарів
Кататися по інших кулуарах бажано із місцевим гідом-провідником. В середньому гід бере за день катання 2000 рупій з особи тільки за те, що ви будете їхати за ним. Але він відповідає за вашу безпеку, тому частково це виправдано.
Індійські гіди
Кататися одному протипоказано. І ще під час катання в Гульмаргу краще не ламатися, бо складно уявити хто і як буде вас рятувати. Просто краще не травмуватись.
Лавини. Так, тут лавинонебезпечно. За весь час ми бачили три серйозні лавини, які зійшли за кілька хвилин перед нами. Одна з них навіть накрила новозеландця, але про це трохи нижче. Дуже бажано під час катання мати лавинний датчик (біпер) та інші лавинні спорядження - щуп, лопату.
Лижі vs cновборд. Ще раз переконався у правильності свого вибору. Якщо в групі є хоч один сновбордист, то це катастрофа. Усі пологі ділянки траси, які лижники легко проскакували, бордери проходили по півгодини, тому доводилось чекати. Тільки мінімальна рівнина - бордер зупиняється, знімає свій борд, провалюється по пояс в сніг і дуже повільно починає повзти. Один з улюблених аргументів бордерів це те, що борд один, а лиж аж чотири штуки - лижі і палиці. Обламайтесь! Бордери в Гульмаргу катаються з парою телескопічних палиць і снігоступами, а це вже п’ять штук.
Apre-ski. Після лиж в Гульмаргу особливо немає чим розважатися. Як варіанти - бухання чи вже добухування алкоголю із duty-free, або місцевого дорогостоящого, куріння гашишу або кальяну. Можна також піти в сусідній готель послухати лекцію з лавинної безпеки. Кілька разів в тиждень у різних готелях влаштовуються вечірки. Ще в Гульмаргу є каток, де влаштовуються хокейні матчі і масові катання.
Хотілось ще тут написати про нашу каталку і про присипаного новозеландця, але й так вже забагато, тому мабуть наступного разу :)