(Untitled)

[ami_rah]

Ці три місяці змінили нас усіх назавжди. Ці події змінили думку світу про нас. Та що там світу, ми довідалися про себе таке, чого самі не підозрювали в собі. Я говорю ми, хоч мала б писати "вони", бо я зараз сторонній спостерігач і не можу себе ототожнювати з тими, над чиїми головами свистіли кулі. Я в безпеці у своїй зоні комфорту за тисячі

Comments

[laura_corolla]

В мене ті ж самі відчуття... Я випадково побачила Ваш журнал в чиїхось коментарях вчора, а потім побачила цей запис - точно як в мене на душі. здається, ми всі ще в шоці і тільки-тільки починаємо усвідомлювати, наскільки те, що трапилося, і жахливо, і важливо...

[ami_rah]

у вас гарна аватарка))) мій улюблений фільм...
на душі стільки всього, а найбільше - тривоги за те, що буде далі. так до болю хочеться, щоб ті хлопці з небес пишалися нами. але довго ще треба буде то все розгрібати. вірус пожадливості та ницості так глибоко проник у душі наших чинуш і так швидко передається та мутує, що я не знаю, чи є якісь шляхи його знешкодження....

[laura_corolla]

дякую :) це мій теж улюблений фільм.
так, я теж дуже хвилююся за майбутнє України. бачу, що люди все ж таки намагаються мислити і багато хто не довіряє владі. З іншого боку, країна в настільки поганому економічному стані, що це може хоча б трошки відвернути напір тих, хто хотів би знову наживитися, і таким чином несподівано дати шанс більш гідним і не зіпсованим минулою владою. але тяжко від неясності зараз.

[filosoftka]

Це правда - "ми довідалися про себе таке, чого самі не підозрювали в собі". Я теж зараз фізично не в Україні, але що таке відстань і фізичність в таких справах - головне, де твоє серце.

[ami_rah]

так. при чому навіть ті, хто вже й перестав особливо цікавиться подіями в Україні, тепер не відриваються від моніторів комютерів.
усі, кого я тут знаю, кажуть що не сплять ночами, плачуть і переживають.
емігранти теж наче стрепенулись усі і згадали хто вони і звідки....
мій чоловік який тут вже ...надцять років, все ще мріє повернутися. та й не тільки він. а впершу чергу, гадаю, повернулися заробітчаниб з італій та португалій,які часто є нелегалами і тяжкою працею заробляють ту копійку, аби вислати дітям...
і от як можна стільки красти??? як можна не хотіти нічого зробити для тих нещасних людей, що вже й життя не шкодують, аби виборсатися з того ярма, у яке вони всіх загнали...от просто в голові не вкладається.

[filosoftka]

Про заробітчан це свята правда - вони все ж повертаються, після 5, 10 років, бо серце їхнє залишилося там (знаю з досвіду власних родичів).

[ami_rah]

повертаються, так, не всі стають емігрантами, бо не всі хочуть, та й не завжди є можливість...в Канаді, наприклад, з тим легше, бо це країна емігрантів і тут легше давати собі раду та бути кимось, але не всюди так.