Прошу правильно мене зрозуміти

[amelka]

ЯКЩО МЕНЕ БІСИТЬ РОСІЙСЬКА МОВА/КНИГИ/КІНО/ПІСНІ..., то це зовсім не через шовінізм, а через безвихідь, через брак вибору подібного україномовного продукту або спілкування і засилля чужого...

а ще мене бісить, ой як бісить, коли мій чоловік говорить до мене РОСІЙСЬКОЮ.... - і це вже суто моє суб’єктивне ставлення, хай шовіністичне, але незважаючи

Comments

[sparrow_hawk]

як я тебе розумію...

[vzahalinijak]

знаєш, розповім тобі історію - по секрету

[amelka]

знаєш, мій чоловік, коли ми познайомилися почав говорити українською набагато частіше, майже весь час, позаяк у мене тоді був принцип - коли знайомлюся з новими людьми, якщо вони українську розуміють, то говорити з ними виключно рідною мовою, якою б вони до мене не зверталися (хоча це і неввічливо)... спочатку було дуже-предуже важко... але потім змінилося

[vzahalinijak]

та розумію...але - не знаю, що сказати.
принципи чи особисте життя - це складно.
я б - зі своєю принциповістю - не змогла б так жити... навіть не знаю, який тут вихід(

[amelka]

егеж, у Києві(...

думаю, мо то переїхати до Львова... але ж там українська - то радше західноукраїнська говірка з нелітературними наголосами та вимовою... (західняки не ображайтеся)

прямо глухий кут якийсь.

[anonymous]

а твій чоловік шо на те скаже?
насправді я думаю, що до львова можна приїжджати на всякі різні заходи, семінари там, і спілкуватися з культурними україномовними людьми, бо у львові рагулів-дебілів вистачає, повір! жити можна в києві, звісно, страшенно мучитися :), але бути тут і спілкуватися українською тут, бо це стратегічно важливо! :) львів - дуже провінційне місто. хороше, рідне, але провінційне. важливо, щоб українська мова лунала в києві, супер-мега-столиці. розмовляти українською у львові кожен може, а от у києві - це вже важко, але дуже потрібно. створюй собі своє укрмовне коло знайомих, а з чоловіком тільки українською спілкуйся і кажи, що російської не розумієш. :))) нє, то жарт. просто поясни йому, наскільки це важливо, корисно і цікаво. то ж як просто бути кимось особливим! просто спілкуватися українською (дуже сподобався верхній комент).

[anonymous]

ще ідея для києва: досягнути тут якоїсь такої позиції, де люди тебе слухають і ти маєш на них вплив. це підходить навіть для неамбітних! тобто ти можеш стати якимось директором або начальником чогось, і підбирати собі укрмовний колектив. тобто тут вже вся документація буде українською, і мова спілкування, і все таке.

[est_]

Мене от в цьому питанні цікавить таке питання.
От Антон Фрідлянд до 31 року був у виключно російськомовному середовищі, аж доки не запав на Карпу, відтоді в її присутності з усіма говорить лише українською, навіть з тими, з ким завжди російською спілкувався. То от я думаю, доколє це буде тривати? Як він її розлюбить, то шолі з нею почне російською говорити?
До речі, я схожі історії вже бачив.

[amelka]

Ну, Станіславе, не знаю як там у Карпи...і думаю ти зовсім не хотів натякнути, що мій чоловік мене перестає кохати, оскільки все частіше говорить російською ;)

ну то таке.

а по суті, я знаю, що він любить українську і ідентифікує себе українцем... просто, гімно, облінилося контролювати себе і докладати зусилля...
хоча, якщо то йому треба було тільки для мене, а не для себе, то що далі, то більшою стане тенденція до рерусифікації побуту...

час покаже.

[ledilid]

Мда. Розумію.
Я от майже до 25 років у дівках сиділа, бо не могла мати серйозні стосунки з неукраїнськими (ну, я не про расу чи національність, ти розумієш) хлопцями, хоча залицяльників мала ого-го... І дехто з них заради мене дуже старанно українізувався. Але - всьо було не то... Ну про декого, чесно, дещо шкодую. З іншого боку, траплялися дуже українські, але не дуже теє... розумні підходящі)
Але таки дочекалася ніби й підходящого, й українського, хоча, підозрюю, ще б рік-півтора - і вже будь-якого хапала б))))))

[amelka]

шось схоже таки...) тільки я не хотіла заміж щонайменше до 28 років... але зустрівши свого, саме такого, яким він є, чоловіка, як з глузду з"їхала і погодилася на всьо)))))

він дуже українізувався...) нє бєс помащі таксказать)

я колись теж перебирала між кавалерами... і той не те і тут не так) а потім бац-бац і воно таке рідне, таке розуміюче...таке як я)
навіть з неправильними наголосами і вимовою)))))) ну то таке... головне не розслаблятися)

[ledilid]

а в мене наголоси й вимова правильна, о як (за винятком слова фАхівець:))))