Feb 19, 2007 13:22
за осокою кров сплива,
верба в волоссі заховала воду,
до себе річка вабить й огорта
і розливає млосну прохолоду.
немов собаки ластяться линки,
слизькими мордами лоскочуть шкіру.
клешні коханців вирвали шматки,
позадкувавши у минуле крити діри.
латаття лопухи відгонять сонце
від білого мов в панни тіла.
шкода, замулилася я
як річка ця зміліла...
римування
Leave a comment
Comments 4
Reply
Reply
Reply
вернися.
Reply
Leave a comment