(Untitled)

Jun 26, 2013 18:40

"Они трепетали и искажались в гримасах: крохотные рудиментарные глазки и огромные пасти - полукруги, усеянные жадными подвижными зубами ( Read more... )

сум, время, моє

Leave a comment

Comments 6

pekelnyi_bulba June 26 2013, 19:34:27 UTC
О, знайомі відчуття. В мене на зустрічі абсолютне гнітюче враження справляли баби. Якщо пацани ще не втратили смак до життя, то в бабському секторі конраст був просто ніщивний

Reply

alla_g June 27 2013, 06:58:48 UTC
В нас якогось гнітючого ніби й не було. В плані смаку до життя ).
Але ж... час невблаганний та неспинний - не тільки змінює до невпізнаваності, але й спогадів залишає все менш і менш.
Мабуть потрібно записувать, поки залишки мізків не відформатувалися вщент ).

Reply

pekelnyi_bulba June 27 2013, 21:19:12 UTC
Ну, воно то може ззовні і не гнітюче, але все таки постійно ловив себе на думці: "Ох, пісєц пісєц жєж, і оце оті распіздяйкі??"

Reply

alla_g June 29 2013, 15:40:18 UTC
ну да. таке трохи є )

Reply


nikto_mister June 27 2013, 03:31:10 UTC
Да, всё изменилось.

И всё же изредка я встречаю своих и с некоторыми из них даже встречаться приятно.
И есть что вспомнить...)

Reply

alla_g June 27 2013, 06:42:12 UTC
Ну без этого как же ). Просто когда встречаешься через много-много лет, оказывается, что каждый запомнил какие-то свои фрагменты, зачастую совсем стертые из памяти других. Такое лоскутное одеяльце получается...

Reply


Leave a comment

Up