Очередной перевод...
Увы, автора оригинала не знаю... :(
ми з тобою пропащі мій янголе так повелося
нам на двох півдуші і засніжене смутком волосся
райських яблук оскома і втома як вершник на карку
пів вірша пів цілунку пів чашки гіркої заварки
нам нечасто щастить - недарма як подумати краще
ми з тобою пропащі мій янголе зовсім пропащі
ми не вміємо бити у спину й брехати у вічі
і для нас кожен день - тільки бій невблаганний і вічний
ми блукальці одвіку. ми гнані завжди й звідусюди
нам лишилися вірші і прагнення кави і чуда.
розтривожена пам*ять і сни божевільно-крилаті.
боленосність любові. і присмак отрути по страті...
...а із наших очниць проростають триперстями квіти
ми пропали зі світу з тобою. а світ не помітив.
__________________________________________________
Мы с тобою пропащие, ангел мой, так уж сложилось.
На двоих - полдуши, наши волосы грусть заснежила.
Терпок вкус райских яблок, и всадник-усталость нас гонит.
Пополам поцелуй и строка, горький чай согревает ладони.
Нам нечасто везёт, как подумать - и не с чего чаще:
Мы с тобою пропащие вовсе, мой ангел пропащий.
Мы не бьём со спины и не лжём под доверчивым взглядом.
И для нас каждый день - только бой, без конца и пощады.
Мы скитальцы извечно, нас гонят везде и повсюду.
Нам остались стихи и желание кофе и чуда.
Растревожена память, и грёзы безумно-крылаты.
Мы любовью больны - и казним себя ядом утраты.
...а из наших глазниц к небу тянутся пальцы соцветий.
Мы с тобою пропали из мира - а мир не заметил...
UPDATE. Автор нашёлся. Это - Таирни
ми з тобою пропащі мій янголе так повелося
нам на двох півдуші і засніжене смутком волосся
райських яблук оскома і втома як вершник на карку
пів вірша пів цілунку пів чашки гіркої заварки
нам нечасто щастить - недарма як подумати краще
ми з тобою пропащі мій янголе зовсім пропащі
ми не вміємо бити у спину й брехати у вічі
і для нас кожен день - тільки бій невблаганний і вічний
ми блукальці одвіку. ми гнані завжди й звідусюди
нам лишилися вірші і прагнення кави і чуда.
розтривожена пам*ять і сни божевільно-крилаті.
боленосність любові. і присмак отрути по страті...
...а із наших очниць проростають триперстями квіти
ми пропали зі світу з тобою. а світ не помітив.
__________________________________________________
Мы с тобою пропащие, ангел мой, так уж сложилось.
На двоих - полдуши, наши волосы грусть заснежила.
Терпок вкус райских яблок, и всадник-усталость нас гонит.
Пополам поцелуй и строка, горький чай согревает ладони.
Нам нечасто везёт, как подумать - и не с чего чаще:
Мы с тобою пропащие вовсе, мой ангел пропащий.
Мы не бьём со спины и не лжём под доверчивым взглядом.
И для нас каждый день - только бой, без конца и пощады.
Мы скитальцы извечно, нас гонят везде и повсюду.
Нам остались стихи и желание кофе и чуда.
Растревожена память, и грёзы безумно-крылаты.
Мы любовью больны - и казним себя ядом утраты.
...а из наших глазниц к небу тянутся пальцы соцветий.
Мы с тобою пропали из мира - а мир не заметил...
UPDATE. Автор нашёлся. Это - Таирни