У людей різні інтереси і пріоритети. Звичайно якби був вибір яке має бути місто, я думаю, усі б обрали комфорт і порядок, але не всі хочуть і можуть (та й чи повинні?) рухатись у тому напрямку. І взагалі питання складне і немає простої відповіді... а закінчується все одно в площині політики.
Звісно, що ніхто нікому нічого загалом не винен. Це просто питання самоідентифікації. У Ліберії спокійно собі сруть на пляжі і не паряться. Це їхній вибір і вони його для себе зробили.
Один рецепт який працюэ завжди, це покарання, якби штрафували людей по чорному і серйозно, все було б «для наших людей» Ну і треба зменшувати «розибте вікно», чим більше буде порядку тим важче буде людям психологічно, його руйнувати.
До речі так. Я якось чув про експеримент в Британії, коли в якомусь містечку тимчасово скасували будь-які порушення ПДР та паркування. Дуже швидко там настав повний кобздець.
Є й зворотній бік медалі: в ряді сіл/містечок Баварщини та Тірольщини замість обов’язкового обмеження швидкості руху автомобілів в 30 км/годину стоїть знак "Freiwillig 30 wegen unsere Kinder" ("добровільне 30 заради наших дітей") - і я здибав більш-менш офіційні відгуки, що працює це краще, ніж примусове обмеження...
Справа не в українцях, а в людській природі :) Не люблять люди змін, і чим старші - тим більше. Якби людство питали, що їм треба, то ми б зараз у заторах верхи на конях всі стояли. Почитайте, як авто висміювали в ті часи і противились впровадженню. І без телефонів. І не "облучались", а розігрівали їжу на бані :) Тому треба робити (а не питати!) і чекати, коли прийде розуміння, що нове є кращим ніж старе. А воно обов"язково прийде
Лично я думаю что без адекватной верхушки никаких позитивных глобальных сдвигов не будет. Но адекватная верхушка рожается адекватным обществом. Короче, нужно просто свалить туда где уже всё готово долго работать под влиянием цивилизованного запада и по мере возможностей поднимать рагулям веки
Для мене такі роздуми -- завжди важкі. Тобто, є поняття містобудування, і якщо прислухатись до тих, хто в цьому не тямить, ми житимемо в циганському вертикальному таборі. З іншого боку, надмірне теоретизування таких речей призводить до ригідності, негнучкості і нездатності вчасно реагувати на потреби міста, що постійно еволюціонує.
Я все більше схиляюсь до підходу мікрогромад. Коли є місто, в ньому є загальні правила та обмеження, але рішення щодо благоустрою та видозмін приймаються на рівні мікрогромад. Бо який дядько на площі Ринок переживатиме за діру в мене біля під'їзду? А коли хтось починає кричати, що усіх не опитати, думку усіх не врахувати, я згадую, що і не всім то треба. Переважна більшість мирян люблять "усе готове" і абсолютно не годні приймати участь у дискусіях, обміні ідеями, тощо.
За діру у вашому під"їзді повинен відповідати той у чиї ПОСАДОВІ обов"язки входить дивитись за під"їздами! ЦЕ ЙОГО РОБОТА! І якщо у вашому під"їзді є діра або погано виконаний ремонт це не ваша провина і не потреба у створенні "мікрогромади" - це погана робота того хто за це відповідає (на ваші гроші)....
Капслок тут я вважаю дещо недоречним. Не варто кричати там, де вас всі чують :)
Мікрогромада в даному випадку значно ефективніше здатна чинити тиск на відповідальну за діру особу, ніж у схемі, де всі скарги спочатку спливають до верхівки централізованої, а потім ця верхівка півтора року приймає рішення, на що саме з потреб виділяти гроші.
Я мав на увазі, що всі чомусь не хочуть ходити в дірявих штанях, але чомусь допускають діряві будинки. А це робота така ж сама як і шити штани! Але з домами ми чомусь миримось а з штанями ні.
Comments 100
І взагалі питання складне і немає простої відповіді... а закінчується все одно в площині політики.
Reply
Reply
Reply
Reply
Ну і треба зменшувати «розибте вікно», чим більше буде порядку тим важче буде людям психологічно, його руйнувати.
Reply
Reply
Reply
А в Італії я взагалі бачив знаки, які при перевищенні швидкості коротко миготіли лампами.
В Україні побутує хибна думка, шо порядок в Європі тримається на поліцейській державі.
Reply
Reply
Reply
Reply
Люди обожнюють зміни! Особливо в матеріальній культурі!
Reply
Reply
Тобто, є поняття містобудування, і якщо прислухатись до тих, хто в цьому не тямить, ми житимемо в циганському вертикальному таборі.
З іншого боку, надмірне теоретизування таких речей призводить до ригідності, негнучкості і нездатності вчасно реагувати на потреби міста, що постійно еволюціонує.
Я все більше схиляюсь до підходу мікрогромад. Коли є місто, в ньому є загальні правила та обмеження, але рішення щодо благоустрою та видозмін приймаються на рівні мікрогромад.
Бо який дядько на площі Ринок переживатиме за діру в мене біля під'їзду?
А коли хтось починає кричати, що усіх не опитати, думку усіх не врахувати, я згадую, що і не всім то треба. Переважна більшість мирян люблять "усе готове" і абсолютно не годні приймати участь у дискусіях, обміні ідеями, тощо.
Reply
Reply
Мікрогромада в даному випадку значно ефективніше здатна чинити тиск на відповідальну за діру особу, ніж у схемі, де всі скарги спочатку спливають до верхівки централізованої, а потім ця верхівка півтора року приймає рішення, на що саме з потреб виділяти гроші.
Reply
Я мав на увазі, що всі чомусь не хочуть ходити в дірявих штанях, але чомусь допускають діряві будинки. А це робота така ж сама як і шити штани! Але з домами ми чомусь миримось а з штанями ні.
Reply
Leave a comment