Незалежно від ставлення з цим треба просто змиритися: це точно не в пріоритеті тих речей, які необхідно регулювати. Може єдине шо не варто допускати, шоб ці хрести розмножувалися в одному місці: об’єднувати їх у один чи шось таке.
Я видела аналогичные знаки, насколько я помню, у славян вообще. У сербов и черногорцев этого много на горных дорогах. Кенотафы кенотафами. У нас некоторые замедляются и вообще задумываются о смерти, только когда их видят. Если такой памятный знак не мешает обзорности, пусть будет, я считаю. Объединять ли памятники возле мест, где гибнет много людей - очень скользкая тема... Потому что мало того, что место неудачное, так ещё и будут пытаться рассмотреть, что за памятник стоит. В Крыму так было на одной из трасс.
Лучше бы делали как в Ивано-Франковской, Хмельницкой и Черновицкой области: там можно встретить чудесные инсталляции. На участке, ведущем к аварийному перекрёстку или повороту, на хорошо просматриваемом месте, а ночью ещё и подсвечиваемом, размещать развороченные машины или мотоциклы. Очень, знаете ли, отрезвляет. В городе этого не сделать, а вот на шоссе можно было бы.
Мы сейчас немного о разном говорим. На междугородний трассах, особенно горных, любой способ привлечь внимание водителя к опасному участку хорош. А вот насколько это необходимо и эффективно в городе, где и так кругом знаки, светофоры, рекламные щиты, оживленный транспортный поток?
Так я про то и говорю, что в городе теряется - и водители не заметят, и пешеходы проигнорируют. Тка что информационно-воспитательная функция практически отсутствует.
Я напевно один, який ставиться позитивно. Але, коли я бачу хрест біля дороги, я інтуїтивно кидаю газ.. (дивлюся уважніще.. тд тп.)
З другої сторони, наявність , або нє, збільшення хрестів свідчить про байдужість влади ( тих,хто відповідає за рух і дороги) щодо налагодження нормальних переходів, встановки світлофорів..... скажем так, до організації руху, а не тільки поборів.
З.І. За кордоном таких хрестів дуже багато. І ні в кого рука не піднімається рука їх зняти, навіть після ремонту.. Здається все сказав....
В жодній з шести європейський країн, де я побувала, такого не бачила. А з юридичної точки зору - це мабуть порушення правил встановлення малих архітектурних форм. Горе від втрати дорогих людей, вбитих бандитами, померлих від хвороби і інших причин не менше, ніж тих, чиї рідні загинули на дорозі, але на місці смерті ніхто не встановлює пам"ятники.
Знаєш, що мені здається? Смерть в аварії застає людину і її близьких зненацька. Була людина - і нема. І близьким хочеться ще щось дати рідній людині, дати востаннє, бо більше ж вже не буде. Коротше кажучи, мені вони не заважають, а якщо людям від того легше - то хто я така, щоби їм забороняти?
Comments 20
PS Мальта:
( ... )
Reply
Reply
Кенотафы кенотафами. У нас некоторые замедляются и вообще задумываются о смерти, только когда их видят.
Если такой памятный знак не мешает обзорности, пусть будет, я считаю.
Объединять ли памятники возле мест, где гибнет много людей - очень скользкая тема... Потому что мало того, что место неудачное, так ещё и будут пытаться рассмотреть, что за памятник стоит. В Крыму так было на одной из трасс.
Лучше бы делали как в Ивано-Франковской, Хмельницкой и Черновицкой области: там можно встретить чудесные инсталляции. На участке, ведущем к аварийному перекрёстку или повороту, на хорошо просматриваемом месте, а ночью ещё и подсвечиваемом, размещать развороченные машины или мотоциклы. Очень, знаете ли, отрезвляет. В городе этого не сделать, а вот на шоссе можно было бы.
Reply
Reply
В принципе, я бы разрешила их ставить, но только в виде памятных табличек, по какому-то утверждённому шаблону.
Reply
Reply
З другої сторони, наявність , або нє, збільшення хрестів свідчить про байдужість влади ( тих,хто відповідає за рух і дороги) щодо налагодження нормальних переходів, встановки світлофорів..... скажем так, до організації руху, а не тільки поборів.
З.І. За кордоном таких хрестів дуже багато. І ні в кого рука не піднімається рука їх зняти, навіть після ремонту..
Здається все сказав....
Reply
Горе від втрати дорогих людей, вбитих бандитами, померлих від хвороби і інших причин не менше, ніж тих, чиї рідні загинули на дорозі, але на місці смерті ніхто не встановлює пам"ятники.
Reply
Reply
Смерть в аварії застає людину і її близьких зненацька. Була людина - і нема. І близьким хочеться ще щось дати рідній людині, дати востаннє, бо більше ж вже не буде. Коротше кажучи, мені вони не заважають, а якщо людям від того легше - то хто я така, щоби їм забороняти?
Reply
Leave a comment