Синдром малороса

May 11, 2013 02:01

Приїзжджаючи з провінції в мегаполіс, потрапляючи із сім"ї в общєство, малоросу незручно, тому що там мова спілкування парускі, майже все кругом парускі, рідною говорять тільки селюки, або розумово відсталі (ну, нацисти там різні, нац.буржуазія та культурна еліта)...
Тому йому здається, що розмовляючи українською він неповноцінний і якщо перейти на велікій і магучій, то він стане повноцінним, вбере в себе вєлікую культуру та позбудеться своєї відсталості...

Спостерігаючи за цією кволою мімікрією, можна й посміятись, а можна й потужити.
Потужити, тому що ті, хто мали б розвивати одну мову й культуру переходять на іншу... тобто майже переходять.
Посміятись, тому що русскій язик за фонетикою та синтаксисом залишається українською мовою, деякі називають це українською російською (на противагу російській російській, тобто, власне російській) мовою. Спостерігати цю мову можна, наприклад, з уст кожного депутата-регіонала.

Типовий приклад.

image Click to view



З екрану нам мовить типова хахлушка, як не ліпи, будь який росіянин викриє її маскування дуже швидко і спровокує цим другий поверх комплексу мовної меншовартісності малороса.
Але якщо вона заговорить українською, природня дзвінкість її голосу (перевага, якої вона не хоче бачити і чути) зачарує будь-кого, але нє, паукраінскі ж гаварят сєлюки і жлаби, нєдораса одним словом.
На цьому закінчую сліпе бурчання з приводу ще однієї ТП.

русофобія, українофобія, нотатки ліберофашиста

Previous post Next post
Up