Озеленення Городоцької. Маленький крок
Ось і закінчився перший день у трудах по озелененню Городоцької. Зараз, після махання ломом та лопатою, трохи важкувато переключитися на клацання по клавіатурі, але таки треба)
Загалом все пройшло, як на мене, досить добре. Звісно, прийшли не всі, хто обіцяв, але це було прогнозовано, бо це трохи складніше, ніж натиснути "лайк" в соціальній мережі. Головне, що все-таки знайшлися люди, які пожертвували своїм законним вихідним днем заради того, щоби зробити місто трохи кращим та зеленішим. І за це я вдячний кожному. Від адміністрації прийшли кілька двірничок з лопатами та ломами та якийсь чоловік, який сказав, що він не з цього району і не дуже в курсі що тут до чого.
1. Почали з копання ям під бірючину по центру газону. Копати було важко - земля була суха та тверда, до того ж рясно нашпигована камінням, битою цеглою та уламками асфальту. Особливо важко далася протоптана ділянка відразу біля кільця, про яку під кінець дня нам сказали "я ту-во сорок років ходжу, нащо ви тут щось садите?". І такі персонажі, яким ліньки пройти 30 метрів до найближчого світлофора, становлять одну з головних небезпек для тендітних саджанців.
На фото, до речі добре видно, яку кількість каміння ми повиколупували з землі під час копання ямок.
2. А це привезли барбарис, частина якого дісталася безкоштовно, як подарунок від одного з садових центрів.
3. Щоправда сьогодні ми висадили лише малу частину барбарису та хеномелесу - багато сил забрало довбання ямок під бірючину. Так що буде продовження і ті, хто хотів прийти сьогодні, але не зміг, ще матимуть шанс реабілітуватися перед історією :)
4. Протягом дня хтось поривався перейти навпростець поміж саджанцями, хтось казав щось типу "як добре, що хтось таким займається". Якийсь таксист прийшов давати поради, потім йому напекло в голову і він заховався в машині, спостерігаючи звідти за нашою роботою. Був також випадок, коли роверист, що проїжджав повз, побачив серед нас свого знайомого з лопатою, зупинився та теж викопав кілька ямок. Але більшість прогнозовано просто проходила повз з байдужим поглядом. Копають - і нехай собі копають.
5. На сам кінець повбивали по периметру кілки та натягнули червоно-білу стрічку - сподіваюся, вона хоч трохи вбереже плоди нашої скромної праці від витоптування. Щоправда вітер сьогодні був такий, що стрічка ця розтягувалася та рвалася - деякі ділянки довелося перетягувати кілька разів. Вже під кінець підійшла двірничка забрати реманент. Ми попросили її згодом пройтися по ділянці граблями та прибрати каміння та сміття, яке лишилося, на що вона відповіла, що це не її дільниця і вона може хіба що переказати про це іншому двірнику. В понеділок. Можливо.
Взагалі сьогоднішній день наочно показав, що при подальшій висадці більшої кількості рослин бажано мати якусь механізацію. Щось на кшталт ось такої "лопати з мотором". Бо викопати вручну за день понад тисячу ямок - просто нереально. Так що якщо в когось випадково завалявся міні-екскаватор і є бажання допомогти - дайте знати.
Але загалом - початок є. Відносно загального шляху це лише маленький крок, але ж будь-який шлях складається з малих кроків, кожен з яких наближує до мети того, хто йде.
Ще раз дякую всім, хто прийшов сьогодні.
