Модель для збирання
Після того, як молоде дерево висаджується в місті, його на перші пару років потрібно додатково закріпити - це захищає ще не вкорінену рослину від поривів вітру та інших несподіванок (хоча віди цілеспрямованого вандалізму захиститися вже важко). Всі попередні рази ми робили ці конструкції самостійно з дерев'яних рейок, які потім забивали в землю молотком і дуже часто саме цей етап ставав чи не найбільш марудним та виснажливим, може ще й тому, що робиться він наприкінці, коли вже накопичується втома. Також ці саморобні конструкції подекуди виглядають досить неакуратно, що псує загальне враження від результату.
І от нещодавно від Максима Коцюби дізнався про рівненську фірму Wood Play, яка розробила та виготовляє готові комплекти з усіма необхідними рейками, болтами, шурупами та джгутами. Всі дерев'яні частини мають циліндричну та напівциліндричну форму і є відходами від виробництва вільхового та березового шпону. Стало цікаво спробувати, тож я замовив два комплекти тримачів по ціні 350 грн. кожен.
2. Приїхали опори ось у такому вигляді. Кожен комплект було замотано в плівку.
3. Окрім рейок із кожним комплектом йшов пакетик з болтами-гайками-шайбами, шурупами та джгутом для перев'язки дерева.
4. Щоправда, щоби заглибити кожну 2,5 метрову стійку в землю на потрібну глибину 70-80 см, треба використовувати мотобур.
5. Самі стійки збірні - половинки з'єднуються між собою болтами.
6. Найпростіше розмітити, просто розклавши на землі поперечини.
7. Міські надра приховують у собі чимало сюрпризів. У цих лунках раніше росли тополі і у залишках їхнього коріння бур постійно застрягав. До речі, в процесі роботи кудись безслідно зник мішок, у якому ми привезли насадки мотобура. Добре, що тільки мішок, а не сам мотобур.
8. Доводилося допомагати йому ломом та міцним словом.
9. Коли ускладнень не було, шнек занурювався в землю, наче ніж у масло (на фото не той випадок).
10.
11. Прив'язуємо стовбур до поперечок еластичним джгутом.
12. Завершальний етап - прикручування нижніх поперечин.
13. І кінцевий результат.
14. Виглядає не гірше, ніж у Варшаві.
15. Чи Франкфурті.
16. Як на мене, вийшло непогано. На додачу було дуже приємно, коли наприкінці дня представник виробника Руслан Муллагалієв передзвонив та поцікавився, як все пройшло, чи виникали якісь труднощі та чи є якісь зауваження до конструкції. В мене на той момент було хіба зауваження, що один з кінців вертикальних стійок все ж варто було би робити загостреним. Він обіцяв подумати, як це можна зробити технічно. Такий підхід вселяє велику повагу та спонукає до подальшої співпраці. Цей пост не проплачений. якщо шо, просто приємно поділитися таким позитивним моментом :)
Фото у дописі мої, Саші Сладкової та Milanaa Waterman.