Новий простір для життя. Українські реалії та іноземний досвід
Днями прогулювався містом, збираючи матеріал для чергового посту-прогулянки, але, забрівши на вул. Ярослава Мудрого, зрозумів, що побачене там вартує окремої розповіді. Мова піде про збудований на місці старих ангарів житловий комплекс та територію довкола нього. Картина виявилася настільки депресивною, що мимоволі в голові виникло чимало риторичних запитань. Про що думають ті, хто проектують та будують такі будинки? Яким буде життя тут за 15-20 років? Чому люди готові платити гроші за це гроші? І чи можливий якийсь альтернативний сценарій розвитку подібних територій? Давайте спробуємо розібратися разом.
2. Глуха вулиця Магазинова, що відгалужується від вул. Ярослава Мудрого, впирається у проїзд крізь новобудову. Ним, як видно, користуються одночасно і пішоходи, і автомобілі.
3. Проходимо повз куций дитячий майданчик.
4. Внутрішнє подвір'я. За парканом будують наступний будинок, вдалині видніється молода мама, що вийшла погуляти з дитиною.
5. Можна піднятися на верхні поверхи будинку та оглянути краєвид.
6. А тепер давайте підійдемо ближче. Будівництво перших секцій розпочалося тут ще у 2009 році і початково планувався Г-подібний в плані будинок, однак в процесі буква Г поступово перетворилася у букву Ш.
7. Так виглядає проїзд довкола будинку. Там за рогом - входи до під'їздів кількох секцій.
8. Вид з протилежного боку.
9. Дорога повертає далі, огинаючи будинок.
10. З перепадом рельєфу розправилися, збудувавши по периметру підпірну стінку заввишки з берлінський мур.
11. Балкон.
12. Мешканці вже взялися за тюнінг фасадів.
13. Важко сказати, чи ставилося перед проектантами завдання створити максимально не затишне для людини середовище.
14. Мешканці першого поверху приречені милуватися глухою бетонною стіною перед своїми вікнами.
15. Цей прохід ніби запрошує зробити щось протиправне.
16. Світильників у ньому не видно, а за сходами при потребі можна дуже зручно заховатися.
17. Внутрішнє подвір'я.
18. На візуалізаціях з деревами та сонцем практично в зеніті все виглядало трохи оптимістичніше.
19. В реальності дерев нема, зате буйним цвітом розквітла балконна творчість мешканців.
20. Цьому будинку лише кілька років, нагадаю.
21. Мешканці потихеньку обживаються, навалюючи біля під'їздів купи будівельного сміття. Щоби не було такого срачу, можна було би використовувати спеціальні контейнери чи великі торби, як у Стокгольмі, але тут нічого подібного не видно.
22. Тут колись можливо з'явиться дитячий майданчик.
23. Відстань між протилежним секціями всього близько 20 метрів при висоті під 30. При таких пропорціях надлишку сонячного світла тут явно не буде.
24. Кожен звук відчутно підсилюється багаторазовим відбиттям від протиледжних стін. Кожне закриття дверей авто звучить, маже як постріл, що буде особливо відчутно вночі.
25. Крізь проїзд проглядається дальня секція.
26. Вид на подвір'я згори. Половину ширини займає парковка, іншу половину - щось, що задумувалося як газон. Думаю, по мірі заселення будинку, машини поступово займуть всю доступну для них площу.
27. Згори крізь шпарину між секціями видно трохи панорами.
28. Ось така картина. Не знаю, як вас, а мене побачене дуже засмутило. Найбільше тому, що знаходиться достатня кількість людей, готових платити гроші за те, щоби оселитися у будинках, схожих на цей, та щодня бачити все вищеописане.
Звісно, місто має розвиватися і для землі у 1,5 км від площі Ринок можна знайти краще застосування, ніж тримати на ній старі порожні ангари. Але і те, що ми бачимо зараз, важко назвати дружнім до людини середовищем, де можна радіти життю та ростити дітей. Але чи могло бути якось інакше?
29. Ось так описана територія виглядає згори. Показаний вище Ш-подібний будинок стоїть у оточенні різноманітних ангарів, на місці яких невдовзі теж виросте новий житловий комплекс. Праворуч (тобто східніше) проходить вулиця Ярослава Мудрого ще з старою квартальною забудовою австрійських часів.
30. Територія, яку останніми роками активно забудовують, має приблизно такі обриси.
31. Якщо порівняти нинішній стан зі старою польською картою, можна побачити, що ці ангари тут вже досить давно, а от західніше видно неіснуючу тепер вулицю Королеви Ядвиги, з'єднання якої вул. Шевченка перекрила збудована пізніше будівля ткацької фабрики.
32. Також добре видно вулиці, що втикаються у цю територію з різних боків. Це згадана вже глуха вул. Магазинова на сході та вул. Марка Вовчка на півдні. Виглядає так, що якби не примхи історії, то по мірі розростання міста, цю територію забудували би, продовживши ці вулиці далі та сформувавши тут нові квартали.
33. Дуже умовно можна припустити, що це могло би виглядати приблизно так. Тут могли утворитися цілком нормальні вулиці з тротуарами та деревами, вздовж яких розмістилися би будинки з магазинами та кафешками на перших поверхах та затишними подвір'ями всередині. Таке середовище було би значно комфортнішим та безпечнішим, ніж те, що є зараз.
34. Зараз же ми маємо закручену довкола будинку вузьку асфальтову доріжку, оточену глухими стінами та мінімумом входів. Після побудови поряд нових будинків довкола них скоріш за все утвориться власна така доріжка, зв'язати яку з вже існуючою не вийде через підпірну стіну. Середовище виходить порізаним на окремі ізольовані одне від одного шматки. Якщо тут і з'являться якісь кафешки чи магазини, то наврядчи шикуватимуть, адже жодного транзитного трафіку тут не буде, а самі лише мешканці великої каси не зроблять.
35. Саме так і зараз розвивається чимало міст світу, на які варто рівнятися. Як приклад - район Stadshagen у Стокгольмі. Колись тут була промислова зона і ще 2007 року це місце виглядало так.
36. Але останніми роками цей район кардинально змінився, що чудово показує нове фото. Видно чітку структуру нових вулиць, будинки із затишним подвір'ями без машин, прекрасну набережну. І що важливо - загальні пропорції цих нових вулиць та кварталів і якість середовища на них точно такі самі, як і в більш старих та "центрових" районах міста - там так само приємно та комфортно гуляти, та й жити, думаю, також, адже все необхідне, від продуктового магазину до перукарні є у пішохідній доступності.
37. І мені би дуже хотілося, щоби і наше місто розвивалося саме у цьому напрямку, стаючи комфортним та зручним всюди однаково, без поділу туристичний центр та спальні резервації. І головне - щоби самі мешканці зрозуміли, що їхє житло це не лише квадратні метри санвузла та вітальні, а й середовище за порогом та не махали на свої райони рукою, мовляв, це ж не центр, тут і так може бути.
фото Стокгольма звідси.
Дивіться також:
Прогулянка сучасним районом Стокгольма (ч. 1)
