Футбольний матч між збірними України та Білорусі нагадав мені, що я так толком і не написав майже нічого про Мінськ, куди їздив наприкінці минулого року. Це недопрацювання треба виправляти, тому ось вам панорамні вигляди білоруської столиці, зроблені з оглядового майданчику на даху 24-поверхового
готелю Білорусь.
1. З погодою не пощастило - місто було вкрите густим туманом і начальник служби охорони готелю спочатку не хотів мене пускати, бо "все одно нічого не буде видно" і порадив приходити завтра. В моїй кишені в цей момент лежав квиток на потяг, до відправлення якого лишалися лічені години і прийти завтра я не зміг би при всьому бажанні.
2. Поки піднімалися ліфтом, начальник охорони спитав мене, звідки я і, почувши, що зі Львова, повідомив мені, що у Львові завжди не любили москалів і навіть білорусів та вдарився у спогади, як у 1980-якомусь там році він у складі делегації білоруських ментів їздив до Львова і як старший по групі інструктував їх бути обережними та не говорити російською на вулиці, бо "можуть бути проблеми". Так бідні білоруські менти і просиділи весь тиждень безвилазно у готелі від гріха подалі. З тих пір він до Львова ні ногою, хоча і чув, що місто красиве, але краще не ризикувати.
3. Але повернімося до Пхеньяна Мінська, вкритого туманом.
4. Двомільйонний Мінськ є надзвичайно щільним містом. Для мене великою несподіванкою виявилося, що густина населення тут навіть більша ніж у Львові - 5,5 тис. людей на кв. км. проти 4,3. В Києві, для порівняння - 3,4 тис. людей на кв. км, у Варшаві - 3,3.
5. Вид на Парк Перемоги та русло ріки Свіслоч.
6. Вид в протилежну сторону. Мінські новобудови ніби і нічим не кращі за наші, але в той же час враження справляють трохи інше. Не відразу збагнув, що на них немає такої кількості кондюків, сателітарок та іншого барахла на фасадах. Про утеплення заплатками я взагалі мовчу - тут за таку самодіяльність мабуть квартири конфісковують.
7. Церква св. Марії Магдалини. Ліворуч в куті видно пішохідний міст над вулицею.
8. Сама вулиця пірнає вниз.
9. Над звивистим руслом Свіслочі постійно кружляють зграї чайок, наче у якомусь приморському місті.
10. Палац спорту та діловий квартал на проспекті Переможців.
11. Острів Сліз та Троїцьке передмістя, яке є одним з небагатьох залишків старого купецького Мінська. Хоча і у ньому деякі будівлі є новобудами або ж повністю реконструйовані всередині, з новими бетонними перекриттями та сходовими маршами. Ставлення до старовини в Мінську досить своєрідне.
12. Перехрещення проспекту Переможців та вул. Нємігі. Ліворуч катедральний собор Св. Духа.
13. До речі, парк внизу називається Пушкінський сквер. Чому сквер - незрозуміло. Ніби ж на парк більше схоже.
14. Перехрестя просп. Переможців та вул. Мельнікайте.
15. Підземний перехід під перехрестям. Багато хто пише, що у Мінську підземні переходи мало не на кожному кроці, але, наскільки я помітив, вони є лише на тих вулицях, якими регулярно їздить кортеж Лукашенки. Наприклад ця вулиця веде просто до його резиденції. На решті ж перехресть стоять звичайні світлофори.
16. Сам дах готелю, до слова, виглядає так.
17. Вихід на дах.
18.
19. Свіжозбудований музей Другої Світової війни, яку в Білорусі за радянською традицією називають Великою Вітчизняною.
20. Десь там в тумані заховалася
національна бібліотека Білорусі, на даху якої я теж побував (на жаль фотки вийшли поганенькі).
21.
22.
23. Школа.
24. Нерегульовані переходи через шестисмугову вулицю. З намальованим острівцем безпеки. І ніяких підземних переходів :)
25. Ось так доводилося фотографувати.
26. Скайлайн.
27. На цьому все. Написати ще щось про Мінськ?
Дивіться також:
Про мінський транспорт Прогулянка вірогідним майбутнім