7 ноября - радужний дєнь калєндаря
Трохи дивує чому «мир» написано саме румунською.
- ...В 68-м году я сюда прієхала із Лєнінграда. Мєня прігласілі работать на завод Антонова... По распрєдєлєнію прігласілі... Ну і што - «у Сімонєнко дворєц»... У нєго сємья большая... Ой, да я прєкрасно і бєз вас знаю, што нікакого комунізма нє будєт!.. А што, так і хочєтся, штоб єго нє било, да?.. Вон какіє у вас глаза, ви точно обколотиє!.. Мало сумнівів, що серед учасників левова частка з подібною життєвою географією. А поруч ходили комуністи у червоних куртках з пакунками «McDonalds» та пляшками «Coca-Cola».
Мітинг був усього півгодини, після чого концерт. Відчувалася явна нестача коштів та роль мавра, що зробив свою справу.
Найпримітніше, що серед концертних номерів були виключно пісні «воєнних лєт», всі у «гімнастьорочьках» та «пілоточках», «путь-дорожка фронтовая», хоча, здавалося б, до чого тут це. Жодної «будьоновкі,» жодного маузера-шкірянки і ніякої згадки про «конніцу» чи «пулємьот», ні «по долінам», «по взгорьям». Святкували вони ніяку не революцію, а свою втрачену імперію.
Це чудова ілюдстрація людської схильності до заміщення однорідних переживань на більш близькі за часом, а отже більш потужні. Стопроцентна відповідь на запитання про те, чому на українських землях майже не збереглося епосу княжої доби.