Силовой сценарий социального развития или традиционный способ принятия решений?

[afonined]

Знакомясь сегодня с лентой Гайдпаркблогосферы бросилась в глаза то, что рейтинговые темы дня так или иначе связаны с феноменом силы. Судите сами. В числе рейтинговых сегодня оказались две темы: 1) И протестовать тоже нельзя? А дышать можно? (http://gidepark.ru/community/2732/article/418413/index/userId/365825833) и 2) Война без линии фронта (http

Comments

[manuilov88]

сейчас слово "мораль" стало старомодным и не актуальным, каждый трактует мораль по своему, хотя мораль котрая берет свое начало из религии трактуеться там не двусмысленно, хотя извечный вопрос что важнее за счет аморальных действий добиваться блага для собственного народа или быть высокоморальным и тем самым ущемлять свое государство? В этом случае что являеться моральным??Или моралью более высокого порядка???

[afonined]

Мораль, як система поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, не менш плинна сьогодні категорія, ніж саме суспільство. Отже, сама по собі мораль не може застарівати, а може лише змінюватися разом з соціальними нормами, що їх утворює нова суспільна свідомість. Образно кажучи колективістська мораль сбогодні поступається на користь індивідуалістській моралі, коли суспільною цінністю стає окрема людина. Тож, оцінюючи діяльність політика скоріше треба говорити не про моральність/аморальність, а про моральні імперитиви даного політика.

Губенко Вадим

[anonymous]

Мы должны исходить из того, что силовое принуждение есть неизбежный спутник общественного развития. Силовое принуждение зачастую вызывается конфликтами между носителями различных культур. Особенно зримо это проявляется в эпоху глобализации. Культурная отчужденность способствует как развязыванию вооруженных конфликтов, так и особенной жестокости силового противоборства, что мы видели и наблюдаем на примере таких стран как Югославия, Ирак, Афганистан и т.д. Чем больше культурная несовместимость, тем жестче действуют силовые органы государства и негосударственные вооруженные формирования. Причем культурная несовместимость не всегда означает тотальное несовпадение или отдаленность культур. Она иногда искусственно насаждается для разжигания противостояния вплоть до применения силы между культурно близкими социальными группами. Для нагнетания культурного раскола используются исторические мифы, межконфессиональные противоречия, искусственное уничтожение других, в том числе родственных языков, глумление над святынями подавляемых социальных

Re: Губенко Вадим

[afonined]

Новые - глобализационные тенденции общественного и цивилизационного развития провоцируют политическое, экономическое, культурное и другие формы социального неравенства. Возможно, поэтому новая эпоха, начало которой задали процессы великой депрессии, оказалась весьма щедрой на конфликты, породившие даже специфические парадигмальные решения в науке. С Вашего позволения я добавил бы к последним теорию поэтапного формирования умственного и практического действия П.Гальперина. Ее суть сводится к существованию генетического ряда форм человеческого действия, например: материального, материализованого, перцептивного или умственного. В контексте этой теории Ваш тезис о силовом принуждении как спутнике общественного развития можно было бы представить в виде генетического ряда резличных форм принуждения: дипломатического давление, экономического эмбарго или прямого военного действия. При этом возникающие трудности в решении конфликтнов предопределяют сползание ситуации к генетически более ранним формам действий, вплоть до военных.

[helgina1]

Одні народжені, щоб керувати, інші - щоб керували ними. Це природний безперестанний процес. Суспільство - це вплив одних людей на інших, кожен з яких відстоює свої інтереси. Соціальний розвиток може відбуватись під дією сили моралі (це ідеалістична модель), або ж просто під дією сили (що в більшості випадків і відбувається). Як ця сила проявляється - це вже інший аспект: чи то радикально (фізично) чи то пасивно (прикриваючись гаслами "моралі"), але такі закони розвитку нашого суспільства. Хотілось би вірити в силу моралі перш за все, та усвідомлюю, що без сили як такої аж ніяк не обійтись в сучасному світі...

[afonined]

Погоджуюсь. Але оскільки розвиток суспільства покоїться на безперервності змін людської психіки від її налаштування на сприйняття зовнішніх форм реальності до їх внутрішнього змісту і навпаки, цілком логічно очікувати найближчим часом посилення силових ліній взаємовпливів. При чьому низький рівень набуття досвіду нових форм соціальної активності цілком вірогідно, що спричинюватиме час від часу загострення цих взаємодій аж до військово-силових форм вирішення конфліктів.