Це все від безробіття

[aeternia]

Я впадаю в дитинство. У чому, зрештою, нічого поганого, бо в дитинстві я була, здається, розумніша, і користі від мене було більше. І тільки тоді я могла собі дозволити цілими днями щось майструвати, не розгинаючи спини, і поглинати солодощі у смертельних дозах. І тим, і другим займаюся зараз, тому й кажу - впадаю в дитинство.

Comments

[medu_na]

дитинство - це прекрасна пора... коли прощається бездіяльність, лінь і безвідповідальність... а ще не треба приймати ніяких рішень і можна дуркувати...

[aeternia]

фіг, дитинство - це рабство і безправ"я, і ні лінь, ні безвідповідальність дітям не прощається. різниця тільки в тому, що зараз ми відгрібаємо за це від життя і переважно через деякий час, а тоді - моментально і від батьків. а дуркувати можна і зараз).

[medu_na]

тоді хіба доросле життя - це не рабство???
ну да, дуркувати можна завжди, тут погоджуюсь...

[bramms]

Майструвати - найкращий спогад дитинства. Тоді здавалось що будь-яка дрібничка зроблена своїми руками це просто витвір мистецтва) а зараз що не роблю - вважаю це УГ ) такі от метаморфози)

[aeternia]

у дитинстві до тебе менші вимоги, тому все, на що б не спромігся - вже здобуток, хоч яким би корявим не було те майстрування. коли ростеш, пропорційно мають рости і здібності.
або в тебе просто піднявся рівень самокритики з віком.

[bramms]

тут швидше інше - якесь підсвідоме бажання пізнавати світ і щось в ньому творити )) і зараз напевно того вже нема. нажаль. чи на щастя.