А вам страшно свого 30-ліття?

[_lit_red_]

Ну, кому вже є 30, і навіть ті, хто молодше, мабуть, згадає те ж саме, що і я: коли тобі 15-17, 30 років виглядають ледве не закінченням життя. А ще ти таких людей АБСОЛЮТНО не розумієш: що у них в голові, про що вони мріють, до чого прагнуть

Comments

[dariya_16_05]

Я - незаміжня, бездітна, не маю власного житла - і щаслива!!!
А хіба 30 - це межа? Я ще маю перед собою пару-тройку років до тридцятки, але чомусь апокаліптичною ця дата мені не видається!

[_lit_red_]

Ото добре!

[vjn]

Кому як :)

[otar]

В принципі, нє. Страшніше буде 40-ліття)

[_lit_red_]

А я взагалі доживу?

[otar]

А що заважає? )

[_lit_red_]

"Человек не просто смертен - он внезапно смертен".
Життя така штука - від нього взагалі помирають, знаєш? :-)))

[major_hartmann]

Страшно

[_lit_red_]

Отож!

[sumochka]

Я иногда задумываюсь - блин, мне 27 лет, ну надо уже как-то остепениться... А потом беру рюкзак и валю на очередной выезд. или врубаю компьютерную игрушку и иду спасать вселенную ;)
Все зависит от восприятия себя. Мне в душе где-то около 20-ти - тем и живу. И, кстати, наличие Маруськи этому совершенно не помеха. Впрочем, у меня и матушке сложно дать ее возраст ) Иной раз, когда мы с девочкой у нее гостим, ее за Машкину маму принимают ;)

[_lit_red_]

Ну да, на вас это похоже!

[sumochka]

^)

[vjn]

Некоторым и в 80 в душе 20 - но спасает это мало :)

[jaroguara]

мені невдовзі 29, подругам у вересні 30, найстарша має роботу в Польші і купу напрягів, середульша - заміжня, з роботою і вагітна, але в Києві, я - милий у Львові (я вважай на півночі Польщі) і непевність із продовженням контракту. Мене всі шпиняють, що подарувати на ДН, а я хочу одного - на море і щоб в голові не було зайвих думок, але то вже як вийде :( усі матеріальні подарунки зараз здаються бажанням відмазатися від певного обов"язку - бо в принципі я можу сама собі купити все, що хочу. в общім нічого не радує...

[_lit_red_]

еге ж, ти мене розумієш...