Моя мама ще з дитинства завчила колядку: Ой у Вифлиємі сталася новина, породила Діва Сина. Каже: мене все дитинство цікавило питання, що ж означає оте Дівасина))
майже як в анекдоті: Читає тато синові "Кота в чоботях": - И взяли они с котом удилище... - Папа, а кто такой Скотомудилище?
сьогодні обігнала хлопчика років 5 з бабусею. чую, він їй докоряє: "ти маленька і сліпенька, забула парасольку. це тільки маленькі все забувають, значить, ти маленька." Бабуся зітхає: - де ж твої капці ділися? вранці ж були. - Хлопчик (вигукує докірливо): - Боже ж мій! Парасольку забули, капці загубили! такий діловий!))))
клас!!! :))) ой так, це треба записувати, бо коли воно "на вусі" - здається, ну ніколи не забудеш. Але час робить своє.. потім забувається, треба або щоб вживалося часто (мем), або записувати. :)
Comments 17
Каже: мене все дитинство цікавило питання, що ж означає оте Дівасина))
Reply
Reply
Reply
Читає тато синові "Кота в чоботях": - И взяли они с котом удилище... - Папа, а кто такой Скотомудилище?
сьогодні обігнала хлопчика років 5 з бабусею. чую, він їй докоряє: "ти маленька і сліпенька, забула парасольку. це тільки маленькі все забувають, значить, ти маленька." Бабуся зітхає: - де ж твої капці ділися? вранці ж були. - Хлопчик (вигукує докірливо): - Боже ж мій! Парасольку забули, капці загубили!
такий діловий!))))
Reply
ой так, це треба записувати, бо коли воно "на вусі" - здається, ну ніколи не забудеш. Але час робить своє.. потім забувається, треба або щоб вживалося часто (мем), або записувати. :)
Reply
Leave a comment