Crno Gory (партласт) подчасть2 (продолженіє)
Ну 3 часа дня, час прощатись ми потрошку потулимо в напрямку Скадарського Йезера :))))
Вечеріє, а ми крутимо, підйьом, тільки ліхтарики показують куди їхати.
Серпантини, співи мусульман, ГОРИ, долина (мабуть вже Албанія).
Вот, снова паварот, і матор рівьот :) ми майже на кордоні з Албанією, якісь вишкі і дорога гадюкою загортає нас назад, назад в красоту там Скадарське озеро.
Але ми можемо тільки знати це, по карті видно, реально - тємєнь.
Спустились 1.7 км, заночували. Завтра підніменся знову і зацінемо цю КРАСОТУ природи.
Так і зробили і....... не пожалкували!!!!
Я ніколи не бачив як хмари сгущьоним молоком мажуть собою горбушки гір. Це такоє уууууххххх аж їсти захотілось.
НЕРЕАЛЬНОГО розміру озеро. Видно Подгоріцу, але вона дуууууже далеко.
Вирушаємо вздовж озера.
Під"йоми, спуски, повороти, чорногорське весілля :)))) до і після сєлухі 3 км запаркованих машин. Тупо Аншлаг :) Пєтросян отдихаєт.
Рігіна записує жарти.
Ну це такоє дєйство, що Мадонна відпочиває :))))
Трошки відосіка і далі в Вірпазар.
А Вірпазар це сєлуха з цінами більше ніж в Києві.
Там Женя по дорозі в пекарню потягнув м"яз :)))
Тепер 3 коліки валять на вєліках в напрямку БУДВИ, щоб там тусіть 2 дні які залишились до закінчення нашої суперової відпустки.
Але вставлю тут свої 5 копійок.
Пацикі після Вірпазара хотіли жерти як пси. Просто Міша був ппц як роззлючений на мене, бо я їхав попереду (завжди хто відчував, що не може тягнути вгору тримався попереду, щоб задавати ритм). Ось я ранєний АРОЛ задаю темп.
І знаю, що якщо зупинюсь, то потім не стартону з потягнутою ногою.
А хлопці хочуть кушать.
Добре, знайшли затишне містечко :))) наїлись хліба з пекарні, поки я калдував над рисом.
Так як все було в спєшкє. Тре було ще затемно піднятись на перевал, то рис підгорів, і вбухав я його не мало.
Карочє 1.6 літрова кастрюлька була з горою наповнена рисом. Пацики вперше не справились зі своїми порціями. Ну ми там і наржались :)
Супєр рісок допоміг нам добратись до Будви :) через Петровац, але ще вставлю 5 коп.
Піднімались ми 8 км. Ну так нормальнєнько, по карті потім походу спуск. Ну це по карті, а реально там ще км п"ять рівнини з маленькими підйьмами.
10 година вечіра тупо хребет ні душі.
Зупиняються дві зустрічні машини і пацикі з бородами (побачив би в Києві - подумав би бандюки) починаю питати як проїхати до Подгоріци.
Опа Ж опа, на секунду ловимо себе на думці, що місцеві шарять де Підгориця, хто ж ці пєрци і чо вони стали в нас питати. Але Пацикі почувши, що
до Підгориці 20 км натиснули тихесенько на газок. Позаду було видно номери "АЛБАНІЯ". Реально такий номер :))))
Ми заспокоївшись поїхали далі.
Скажений спуск серпантином по темноті.
Вітер приємно лиже щоки, а очі по ГРИВНІ. Такі, што капєц, намагаються вгледіти правильну дорогу.
У нас є така практика, якщо хтось баче якусь перешкоду, то кричить. Тіпа МАШИНА, або ЯМА.
Так от їде попереду Саша за ним я і Міша.
Саня ОРЕ КОРОВА. ППЦ.
Я не знаю якого розміру тоді у мене були очі, але в темноті на швидкості на серпантині я пролітаю біля КОРОВИ яка мирно лежить на узбіччі побліскуючи своїми очима
відображуючи світло від Пецла.
ЙОМАЙО, я думав ражу.
І Саша так подумав і Міша.
Токо Міша ніфіга не почув і наздогнавши нас спитав чи не бачили ми КОРОВУ.
Тре було пожартувати і сказати, що його проглючило :)))))))
АЛЕ нам тоді було не до жартів!.
Добре, тут щось у Сані з заднім колесом, точніше погнутий обід і колесо постійно спускає.
Через кожний кілометр зупиняємось і Саша робить зарядку тупо в темпє вальса качає колесо, запригує на вєл і вперед.
Поборолі цю шнягу на найближчий заправці. До речі там я вперше побачив завєтний розмовник Сербська-Російська.
В них він називається РЕЧНИК.
Ну він нам вже не потрібен, ми і так все розуміємо :))))) і залишилось панти.
Прибули ми в наш Завєтний кепмінг біля Святого Стефана.
Пиво, хавка і спогади, що ми тут були 2 дні тому.
Радість, що можемо насолодитись цим казковим місцем ще разочок. :)
На наступний день до нас приєднуються чемпіони по СВІНОБОЛУ.
ПАЦИКІ ПРИВІТ!!!
Спільні загарашкі, вилов морських йожиков, розпітіє спіртних напітков (крім Вані) він ніяк не піддавався :)
Розмови, фоткє, відосо.
На наступний день фотосесія циркового сілача :)
Міша на вєлу щє покатався, потім сілач теж покатався, помочіл фішкі бекфліп, 360 і все, що він пам"ятав з динитства :)
До речі в ту ніч мені наснилось, що я мочу 360.
Пацикі подумали 360 км\ч, але я посміявшись пояснив шо нє тє 360. Отакий сон був :))))
Ну потім останній день, прогулянки Будвою, затаріваємся бухлом, яке можна перевезти через кордон (на сувеніри)
І... і залишається у нас на трьох 15 євро центів :))))
Добре, що є у нас водичка і пєчєнюшкі. Ну і пацикі виручили позичивши 5 євро.
Так що ми не були всю дорогу голодними. Тупо гризли пєчєнькі і запивали скупо водичкою, щоб не часто пісять.
Бо Олєг-гід зупиняв наш бас раз в 4 години, що нє гадіца для реальних пациков :)
Ну ми терпіли, ашодєлать.
Такоє
Вирушили
Нічне прощання з Чорногорією, нічна Сербія, Бєлград з залишками бомбардування - щоб пам"ятали. Там в центрі 2 будівлі роздолблені. Вражень купа!
Стало страшно!!!
Потім зупинка на поїсти і попі... на заправці.
Умєльци стібрілі мастєрку одного з пасажирів автобусу, в кишені якої був його закордоний паспорт.
ЖЕСТЬ.
Тягомотіна, ми залишили цього пасажира біля української амбасади до зв"ясування обставин.
І вирушили без нього... І тут Олєжику телефонують і кажуть, що щаслівчік вже з тимчасовими документами наздоганяє нас.
Ми зупинились на наступній заправці (ХЄ всі вже дивились за своїми паспортами).
Так, затусілі ми там не слабо, а саме 2.5 години.
Але у кожній ситуації є свої плюси!!!
Виявилось, що у нас в автобусі купа профіков по СВІНОБОЛУ :)))))
Ми знову почали лабашить. Жесть, настрій зашкалює, всім сподобалось. Ми знову задоволені. ЗВЬОЗДИ :)))))
Саша і Ваня показували мастєр-клас :) скоро-скоро ми вас нагородимо мєдалькамі :).
Ну і походу якось ми добрались в Україну.
Ненька Україна зустріла нас крутими дорогами. Хоч кровку в попє поганяли.
Потім біля Львова дороги стали краще.
Прибули на вокзал, НАРЕШТІ МОЖНА ЗНЯТИ БАБЛО в банкоматі і поїсти нормальної хавкі :))) та і пити вже теж можна досхочу :)
Затарившись півасіком і єдлом чекаємо потягу.
Залізли, фуф, приємно!
Урочиста часнина, нагороджуємо Сашу і Ваню.
ПАЦИКІ ВИ РЄАЛЬНО ПРОФІКІ. ПОКЛОН ВАМ.
ну і ніч у потязі. Приємно їхати Ненькою Україною. Ми за тобою скучили :)
12 година ночі МИ В КИЄВІ.
ще трошки і дім, ліжко, сон...
А тепер конклюжн.
***
Монтенегро - море, небо,
Монтенегро - гори, сніг,
Монтенегро - варто, треба,
Монтенегро - ВДАЛО, ЗМІГ!
***
Вечеріє, а ми крутимо, підйьом, тільки ліхтарики показують куди їхати.
Серпантини, співи мусульман, ГОРИ, долина (мабуть вже Албанія).
Вот, снова паварот, і матор рівьот :) ми майже на кордоні з Албанією, якісь вишкі і дорога гадюкою загортає нас назад, назад в красоту там Скадарське озеро.
Але ми можемо тільки знати це, по карті видно, реально - тємєнь.
Спустились 1.7 км, заночували. Завтра підніменся знову і зацінемо цю КРАСОТУ природи.
Так і зробили і....... не пожалкували!!!!
Я ніколи не бачив як хмари сгущьоним молоком мажуть собою горбушки гір. Це такоє уууууххххх аж їсти захотілось.
НЕРЕАЛЬНОГО розміру озеро. Видно Подгоріцу, але вона дуууууже далеко.
Вирушаємо вздовж озера.
Під"йоми, спуски, повороти, чорногорське весілля :)))) до і після сєлухі 3 км запаркованих машин. Тупо Аншлаг :) Пєтросян отдихаєт.
Рігіна записує жарти.
Ну це такоє дєйство, що Мадонна відпочиває :))))
Трошки відосіка і далі в Вірпазар.
А Вірпазар це сєлуха з цінами більше ніж в Києві.
Там Женя по дорозі в пекарню потягнув м"яз :)))
Тепер 3 коліки валять на вєліках в напрямку БУДВИ, щоб там тусіть 2 дні які залишились до закінчення нашої суперової відпустки.
Але вставлю тут свої 5 копійок.
Пацикі після Вірпазара хотіли жерти як пси. Просто Міша був ппц як роззлючений на мене, бо я їхав попереду (завжди хто відчував, що не може тягнути вгору тримався попереду, щоб задавати ритм). Ось я ранєний АРОЛ задаю темп.
І знаю, що якщо зупинюсь, то потім не стартону з потягнутою ногою.
А хлопці хочуть кушать.
Добре, знайшли затишне містечко :))) наїлись хліба з пекарні, поки я калдував над рисом.
Так як все було в спєшкє. Тре було ще затемно піднятись на перевал, то рис підгорів, і вбухав я його не мало.
Карочє 1.6 літрова кастрюлька була з горою наповнена рисом. Пацики вперше не справились зі своїми порціями. Ну ми там і наржались :)
Супєр рісок допоміг нам добратись до Будви :) через Петровац, але ще вставлю 5 коп.
Піднімались ми 8 км. Ну так нормальнєнько, по карті потім походу спуск. Ну це по карті, а реально там ще км п"ять рівнини з маленькими підйьмами.
10 година вечіра тупо хребет ні душі.
Зупиняються дві зустрічні машини і пацикі з бородами (побачив би в Києві - подумав би бандюки) починаю питати як проїхати до Подгоріци.
Опа Ж опа, на секунду ловимо себе на думці, що місцеві шарять де Підгориця, хто ж ці пєрци і чо вони стали в нас питати. Але Пацикі почувши, що
до Підгориці 20 км натиснули тихесенько на газок. Позаду було видно номери "АЛБАНІЯ". Реально такий номер :))))
Ми заспокоївшись поїхали далі.
Скажений спуск серпантином по темноті.
Вітер приємно лиже щоки, а очі по ГРИВНІ. Такі, што капєц, намагаються вгледіти правильну дорогу.
У нас є така практика, якщо хтось баче якусь перешкоду, то кричить. Тіпа МАШИНА, або ЯМА.
Так от їде попереду Саша за ним я і Міша.
Саня ОРЕ КОРОВА. ППЦ.
Я не знаю якого розміру тоді у мене були очі, але в темноті на швидкості на серпантині я пролітаю біля КОРОВИ яка мирно лежить на узбіччі побліскуючи своїми очима
відображуючи світло від Пецла.
ЙОМАЙО, я думав ражу.
І Саша так подумав і Міша.
Токо Міша ніфіга не почув і наздогнавши нас спитав чи не бачили ми КОРОВУ.
Тре було пожартувати і сказати, що його проглючило :)))))))
АЛЕ нам тоді було не до жартів!.
Добре, тут щось у Сані з заднім колесом, точніше погнутий обід і колесо постійно спускає.
Через кожний кілометр зупиняємось і Саша робить зарядку тупо в темпє вальса качає колесо, запригує на вєл і вперед.
Поборолі цю шнягу на найближчий заправці. До речі там я вперше побачив завєтний розмовник Сербська-Російська.
В них він називається РЕЧНИК.
Ну він нам вже не потрібен, ми і так все розуміємо :))))) і залишилось панти.
Прибули ми в наш Завєтний кепмінг біля Святого Стефана.
Пиво, хавка і спогади, що ми тут були 2 дні тому.
Радість, що можемо насолодитись цим казковим місцем ще разочок. :)
На наступний день до нас приєднуються чемпіони по СВІНОБОЛУ.
ПАЦИКІ ПРИВІТ!!!
Спільні загарашкі, вилов морських йожиков, розпітіє спіртних напітков (крім Вані) він ніяк не піддавався :)
Розмови, фоткє, відосо.
На наступний день фотосесія циркового сілача :)
Міша на вєлу щє покатався, потім сілач теж покатався, помочіл фішкі бекфліп, 360 і все, що він пам"ятав з динитства :)
До речі в ту ніч мені наснилось, що я мочу 360.
Пацикі подумали 360 км\ч, але я посміявшись пояснив шо нє тє 360. Отакий сон був :))))
Ну потім останній день, прогулянки Будвою, затаріваємся бухлом, яке можна перевезти через кордон (на сувеніри)
І... і залишається у нас на трьох 15 євро центів :))))
Добре, що є у нас водичка і пєчєнюшкі. Ну і пацикі виручили позичивши 5 євро.
Так що ми не були всю дорогу голодними. Тупо гризли пєчєнькі і запивали скупо водичкою, щоб не часто пісять.
Бо Олєг-гід зупиняв наш бас раз в 4 години, що нє гадіца для реальних пациков :)
Ну ми терпіли, ашодєлать.
Такоє
Вирушили
Нічне прощання з Чорногорією, нічна Сербія, Бєлград з залишками бомбардування - щоб пам"ятали. Там в центрі 2 будівлі роздолблені. Вражень купа!
Стало страшно!!!
Потім зупинка на поїсти і попі... на заправці.
Умєльци стібрілі мастєрку одного з пасажирів автобусу, в кишені якої був його закордоний паспорт.
ЖЕСТЬ.
Тягомотіна, ми залишили цього пасажира біля української амбасади до зв"ясування обставин.
І вирушили без нього... І тут Олєжику телефонують і кажуть, що щаслівчік вже з тимчасовими документами наздоганяє нас.
Ми зупинились на наступній заправці (ХЄ всі вже дивились за своїми паспортами).
Так, затусілі ми там не слабо, а саме 2.5 години.
Але у кожній ситуації є свої плюси!!!
Виявилось, що у нас в автобусі купа профіков по СВІНОБОЛУ :)))))
Ми знову почали лабашить. Жесть, настрій зашкалює, всім сподобалось. Ми знову задоволені. ЗВЬОЗДИ :)))))
Саша і Ваня показували мастєр-клас :) скоро-скоро ми вас нагородимо мєдалькамі :).
Ну і походу якось ми добрались в Україну.
Ненька Україна зустріла нас крутими дорогами. Хоч кровку в попє поганяли.
Потім біля Львова дороги стали краще.
Прибули на вокзал, НАРЕШТІ МОЖНА ЗНЯТИ БАБЛО в банкоматі і поїсти нормальної хавкі :))) та і пити вже теж можна досхочу :)
Затарившись півасіком і єдлом чекаємо потягу.
Залізли, фуф, приємно!
Урочиста часнина, нагороджуємо Сашу і Ваню.
ПАЦИКІ ВИ РЄАЛЬНО ПРОФІКІ. ПОКЛОН ВАМ.
ну і ніч у потязі. Приємно їхати Ненькою Україною. Ми за тобою скучили :)
12 година ночі МИ В КИЄВІ.
ще трошки і дім, ліжко, сон...
А тепер конклюжн.
***
Монтенегро - море, небо,
Монтенегро - гори, сніг,
Монтенегро - варто, треба,
Монтенегро - ВДАЛО, ЗМІГ!
***