І запухшої од сліз морди не передають. Це-кінець? В якій країні я житиму завтра? Без півКиєва? Це тільки жінки розуміють, істошно виючи чи є ще варіанти? Невже бабло так засліплює? Я відмовляюсь це розуміть і хцу кімнатку в психлікарні, з м'якими стінами і білим ліжечком. Ах да. Я забула. В нашій країні такого нема.
Хай би та миліція, яка прийняла сторону народу (кажуть, є такі) - пиздувала би в Київ, на барикади, щоб це показать. А то шапочькі зняли, покаялись і шо?
Особливо тихіший. У всіх діти, як діти, на валентина сердечки, висолопивши язики малюють, мій же художньо фака зобразив. От я думаю- це його внутрішній протест святу чи "любовь здєсь больше нє живьот"? Учителька, кстаті, аж душилася від сміху, мені це повідомляючи
Жж такий малочисельний, що тепер не заглядую сюди кількадень, а потім проводжу упоїтєльні дві години, читаючи за ці дні стрічку. Дві години. З перервами на каву.