УКРАЇНА - РУСЬ
Алексей Арестович
1 ч ·
МАНІФЕСТ П’ЯТОГО ПРОЕКТА.
Буде складатися з двох частин:
- постановка проблеми;
- пропозиція до розв’язання.
Перше. У нас, України, три основні, і щільно пов’язані проблеми: політична та ідеологічна розірваність, Росія, модернізація.
Почнемо з розірваністі.
В України змагаються між собою чотири основних ідеологічних полюси, чи проекти:
- еврооптимістичниц;
- націоналістичний,
- російський,
та рядянській.
Єврооптимістичний передбачає вступ до ЕС та НАТО на прийняття у національному масштабі західної ліберально-демократичної ідеології.
Націоналістичний передбачає створення моноетнічноі та монокультурної держави, на зразок Польщі, або іншої країни ЕС, праву ідеологію української експансії.
Російський передбачає створення слабкої, залежної, фінляндізованої держави, нешкідливої, лагідної, не амбіційної, слухняної та залежної від Москви.
Рядянський проект передбачає відновлення СРСР у тому чи іншому вигляді - економічний союз, військовий на інші.
Під зовнішнім тиском чотири проекти гібридизуються та тяжіють до двох основних полюсів:
- еврооптимістичний об’єднуються з націоналістичним;
- російський з радянським.
При цьому вони зберігають свою сутність та відмінності, так, наприклад, єврооптимістичний та націоналістичний конфліктують на темі ЛГБТ, радянський з російським - на питанні чи має Украина зберігати незалежність?
Найбільш впливовим тут є російський, а головною його характеристикою - утримання України поза шляхом великих амбіцій - вічною провінцією.
З такою перпективою своєї національної долі, нажаль, погодилися дуже багато українців, обравши замість космічних програм, садок вишневий коло хати.
З сімейної психотерапії відомо, що сім’ї можуть витримати будь-які випробування, доки у них є єдине бачення спільного майбутнього.
І розпадаються, навіть, маючи усі інші види благ - якщо загального майбутнього не бачать.
Головна і трагічна вада кожного з чотирьох проектів, та двох полюсів - кожен з них хоче в Майбутне, в якому нема інших проектів.
Тобто, передбачає викреслювання з майбутнього та минулого (!) тих українців, які їм особисто не подобаються з ідеологічних причин.
Раз за разом, в ході визвольних змагань, такий стан речей закінчувався для нас Чорною радою та поглинанням сусідами.
Єдиний вихід - інтеграційний та амбіційний проект Майбутнього, якій вмістить у себе сильні сторони усіх чотирьох проектів і виявиться привабливим для усіх громадян України.
Друга проблема - Росія.
На Червоній площі у Москві не так давно російська влада поставила пам’ятник нашому Володимиру Великому.
Ми змагаємося з Росією не за Крим чи Донбас. Ми змагаємося за історичну спадщину Русі, або Давньої Русі.
Ми, без цієї спадщини - щось незрозуміле, «...вигадане Австро-угорським Генеральним штабом», вони - улус Золотої орди.
У нас з Москвою - біблійний конфлікт за первородство, як між арабами та евреями.
Такого роду конфлікти належіть до класу тих, що не вирішуються.
Ми приречені на постійний конфлікт з Росією, неважливо, чи вона авторитарна, чи вона ліберальна.
Жоден конфлікт не виграється обороною.
Треба наступати, бити ворога його власною зброєю.
Виникає питанння - а хто тут «руські»?
Князі Давньої Русі - руські.
Вишневецькмй - воєвода Руський.
Хмельницький - гетьман Руський.
Гядячська унія - передбачала князівство Руське.
Дозволю собі нагадати, що «Росію» (а це слово означає «Русь» грекою, імперію) вигадав ректор Києві-Могилянської академії Феофан Прокопович.
Російська імперія це - українська ідея, головний зміст якої - право на спадщину Рюріковічей, право на зібрання земель.
Ми довго реалізовували свої амбіції у форматі створених нами Російської Імперії та Радянського Союзу.
А потім добровільно віддали їм велику історію, великі досягнення, наши амбіції.
Прийшов час повернути їх собі.
Третя проблема - модернізація.
З приблизно двохсот державних утворень у світі, лише 30-35 країн вважаються модернізованими: країни Заходу та Південно-Азійські «тигри».
Людство переживає бурхливі зміни, достатньо подивитися на досягнення Ілона Маска, щоб зрозуміти, що світ за двадцять років буде геть іншим.
Йде шостий технологічний уклад: роботизація, штучний інтелект, докорінні зміни у виробництві, інженерії, медицині, космосі, енергетиці.
Розподіл прогнозується наступним:
- протягом найближчих тридцяти-сорока років, у новий дивний світ перейдуть шість-сім країн.
Двадцять-тридцять стануть переферією цього світу, а решта - глубоким диким полем з елементами архаїзації.
Україна намагається модернізуватися з середини 19 століття (Кирило-Мефодієвське братство).
Не вдається, через власні амбіції та плани Імперіі.
З незалежністю ми, нібито, обрали новий шлях - «европейський», або, пропонуються інші варіанти - «біларуське чудо», нова індустріалізація, тощо.
Посилання на европейський шлях - згубне для нас.
Сучасна Європа та Україна - цілком різні історичні конструкції.
Сучасна Європа сформувалася за результатами Тридцятирічної (1618-48, «чий князь, того і віра») та Першої світової війни (доктрина Вільсона: «нові національні держави мають отримати кордони за етнічним принципом).
Украіна сформована як частина імперії, має у своєму складі поліетнічне населення, культуру, землі.
Якщо підемо шляхом Польщі, шляхом є скорочення до моноетнічного складу, закінчимо операцією «Вісла», переселенням народів.
Вже маємо відтяті Крим та Донбас.
Європейський шлях до моноетнічності для нас - Україна без східних та південних областей, нова ЗУНР по Дніпру, з втратою виходу до моря.
Ми потребуємо принципово інших ідеологічних підстав для модернізації - інтеграційну ідеологію, при чому, одразу з прицілом на новий технологічний уклад.
Якщо не встигнемо до 2035 - залишимося глибокою переферією, навіть переферією переферіі.
Друга частина. Розв’язання проблеми.
Заявляємо претензію на спадщину Русі.
Перейменовуємо державу у «Русь-Україну», заявляємо світові, що ми наслідуємо унікальну та давню європейську культуру, якій щонайменше - 1500 років, і амбіційно проводитиме іі історичні та культурні сенси у Майбутне.
Хай спробує тепер Москва пояснити сепаратистам та світові, чому вони мають стріляти у «руських» і на якій підставі Крим забрали у «руських»?
Чітко визначаємо кордон між «руський» та «росіянин».
Русь-Україна дозволить еврооптимістам розвивати ідею інтеграції з Заходом, націоналістам - плекати амбіційну спадщину Святослава Хороброго, та нести український прапор за нові горизонти, радянським людям знову надасть великих амбіцій та відчуття належності до нового амбіційного геополітичного проекту, тим, хто тяжіє до Росії, поверне самоідентифікацію «руських».
Якщо зробити усе грамотно та виважено, відбудеться необхідна нам, як повітря, інтеграція ідеологічних полюсів та єднання нації заради спільного Майбутнього.
Приклад розв’язання конкретних проблем, на проблемі мови.
Єдина державна - українська.
Російська та білоруська визнається похідними від давньої української (руської) мови, і мають вільне використання на території Русі-України (що, до речі, гарантується в теперішньою Конституцією).
Але, одного інтеграційного проекту недостаньо.
Пропоную будувати не лише нову державність, а нову цивілізацію.
Я назвав її - «П’ятий проект».
Центральна ідея нової цивілізації - воля: поєднання свободи та амбіційних зусилль.
Заради Майбутнього реалізуємо традиційні національна архетипи - зокрема, Запорізької Січі:
- країна як великий творчий хаб: створити найкращі можливості для творчості для людини та громадянина, якій хоче розділіти з нами цей образ життя.
Сітка технопарків, наука, культура, освіта.
Полі-культурний проект: єдність у різноманітності культур.
Одна країна - два світи: найкращі умови для пасторальних поціновувачів «садка вишневого кола хати» та найкращі умови для техно-козаків - проекти прориву, далеких експедицій у науці, освіті, культурі та вільна участь у них.
Оце буде справжне Відродження Русі - однієї зі столбових культур світу.
Оце буде Чудо.
Оце буде справжній історичний Прорив.
- Гей-но, нові Ататюрки!
Ви усі ввійдете у світову історію назавжди.
1 ч ·
МАНІФЕСТ П’ЯТОГО ПРОЕКТА.
Буде складатися з двох частин:
- постановка проблеми;
- пропозиція до розв’язання.
Перше. У нас, України, три основні, і щільно пов’язані проблеми: політична та ідеологічна розірваність, Росія, модернізація.
Почнемо з розірваністі.
В України змагаються між собою чотири основних ідеологічних полюси, чи проекти:
- еврооптимістичниц;
- націоналістичний,
- російський,
та рядянській.
Єврооптимістичний передбачає вступ до ЕС та НАТО на прийняття у національному масштабі західної ліберально-демократичної ідеології.
Націоналістичний передбачає створення моноетнічноі та монокультурної держави, на зразок Польщі, або іншої країни ЕС, праву ідеологію української експансії.
Російський передбачає створення слабкої, залежної, фінляндізованої держави, нешкідливої, лагідної, не амбіційної, слухняної та залежної від Москви.
Рядянський проект передбачає відновлення СРСР у тому чи іншому вигляді - економічний союз, військовий на інші.
Під зовнішнім тиском чотири проекти гібридизуються та тяжіють до двох основних полюсів:
- еврооптимістичний об’єднуються з націоналістичним;
- російський з радянським.
При цьому вони зберігають свою сутність та відмінності, так, наприклад, єврооптимістичний та націоналістичний конфліктують на темі ЛГБТ, радянський з російським - на питанні чи має Украина зберігати незалежність?
Найбільш впливовим тут є російський, а головною його характеристикою - утримання України поза шляхом великих амбіцій - вічною провінцією.
З такою перпективою своєї національної долі, нажаль, погодилися дуже багато українців, обравши замість космічних програм, садок вишневий коло хати.
З сімейної психотерапії відомо, що сім’ї можуть витримати будь-які випробування, доки у них є єдине бачення спільного майбутнього.
І розпадаються, навіть, маючи усі інші види благ - якщо загального майбутнього не бачать.
Головна і трагічна вада кожного з чотирьох проектів, та двох полюсів - кожен з них хоче в Майбутне, в якому нема інших проектів.
Тобто, передбачає викреслювання з майбутнього та минулого (!) тих українців, які їм особисто не подобаються з ідеологічних причин.
Раз за разом, в ході визвольних змагань, такий стан речей закінчувався для нас Чорною радою та поглинанням сусідами.
Єдиний вихід - інтеграційний та амбіційний проект Майбутнього, якій вмістить у себе сильні сторони усіх чотирьох проектів і виявиться привабливим для усіх громадян України.
Друга проблема - Росія.
На Червоній площі у Москві не так давно російська влада поставила пам’ятник нашому Володимиру Великому.
Ми змагаємося з Росією не за Крим чи Донбас. Ми змагаємося за історичну спадщину Русі, або Давньої Русі.
Ми, без цієї спадщини - щось незрозуміле, «...вигадане Австро-угорським Генеральним штабом», вони - улус Золотої орди.
У нас з Москвою - біблійний конфлікт за первородство, як між арабами та евреями.
Такого роду конфлікти належіть до класу тих, що не вирішуються.
Ми приречені на постійний конфлікт з Росією, неважливо, чи вона авторитарна, чи вона ліберальна.
Жоден конфлікт не виграється обороною.
Треба наступати, бити ворога його власною зброєю.
Виникає питанння - а хто тут «руські»?
Князі Давньої Русі - руські.
Вишневецькмй - воєвода Руський.
Хмельницький - гетьман Руський.
Гядячська унія - передбачала князівство Руське.
Дозволю собі нагадати, що «Росію» (а це слово означає «Русь» грекою, імперію) вигадав ректор Києві-Могилянської академії Феофан Прокопович.
Російська імперія це - українська ідея, головний зміст якої - право на спадщину Рюріковічей, право на зібрання земель.
Ми довго реалізовували свої амбіції у форматі створених нами Російської Імперії та Радянського Союзу.
А потім добровільно віддали їм велику історію, великі досягнення, наши амбіції.
Прийшов час повернути їх собі.
Третя проблема - модернізація.
З приблизно двохсот державних утворень у світі, лише 30-35 країн вважаються модернізованими: країни Заходу та Південно-Азійські «тигри».
Людство переживає бурхливі зміни, достатньо подивитися на досягнення Ілона Маска, щоб зрозуміти, що світ за двадцять років буде геть іншим.
Йде шостий технологічний уклад: роботизація, штучний інтелект, докорінні зміни у виробництві, інженерії, медицині, космосі, енергетиці.
Розподіл прогнозується наступним:
- протягом найближчих тридцяти-сорока років, у новий дивний світ перейдуть шість-сім країн.
Двадцять-тридцять стануть переферією цього світу, а решта - глубоким диким полем з елементами архаїзації.
Україна намагається модернізуватися з середини 19 століття (Кирило-Мефодієвське братство).
Не вдається, через власні амбіції та плани Імперіі.
З незалежністю ми, нібито, обрали новий шлях - «европейський», або, пропонуються інші варіанти - «біларуське чудо», нова індустріалізація, тощо.
Посилання на европейський шлях - згубне для нас.
Сучасна Європа та Україна - цілком різні історичні конструкції.
Сучасна Європа сформувалася за результатами Тридцятирічної (1618-48, «чий князь, того і віра») та Першої світової війни (доктрина Вільсона: «нові національні держави мають отримати кордони за етнічним принципом).
Украіна сформована як частина імперії, має у своєму складі поліетнічне населення, культуру, землі.
Якщо підемо шляхом Польщі, шляхом є скорочення до моноетнічного складу, закінчимо операцією «Вісла», переселенням народів.
Вже маємо відтяті Крим та Донбас.
Європейський шлях до моноетнічності для нас - Україна без східних та південних областей, нова ЗУНР по Дніпру, з втратою виходу до моря.
Ми потребуємо принципово інших ідеологічних підстав для модернізації - інтеграційну ідеологію, при чому, одразу з прицілом на новий технологічний уклад.
Якщо не встигнемо до 2035 - залишимося глибокою переферією, навіть переферією переферіі.
Друга частина. Розв’язання проблеми.
Заявляємо претензію на спадщину Русі.
Перейменовуємо державу у «Русь-Україну», заявляємо світові, що ми наслідуємо унікальну та давню європейську культуру, якій щонайменше - 1500 років, і амбіційно проводитиме іі історичні та культурні сенси у Майбутне.
Хай спробує тепер Москва пояснити сепаратистам та світові, чому вони мають стріляти у «руських» і на якій підставі Крим забрали у «руських»?
Чітко визначаємо кордон між «руський» та «росіянин».
Русь-Україна дозволить еврооптимістам розвивати ідею інтеграції з Заходом, націоналістам - плекати амбіційну спадщину Святослава Хороброго, та нести український прапор за нові горизонти, радянським людям знову надасть великих амбіцій та відчуття належності до нового амбіційного геополітичного проекту, тим, хто тяжіє до Росії, поверне самоідентифікацію «руських».
Якщо зробити усе грамотно та виважено, відбудеться необхідна нам, як повітря, інтеграція ідеологічних полюсів та єднання нації заради спільного Майбутнього.
Приклад розв’язання конкретних проблем, на проблемі мови.
Єдина державна - українська.
Російська та білоруська визнається похідними від давньої української (руської) мови, і мають вільне використання на території Русі-України (що, до речі, гарантується в теперішньою Конституцією).
Але, одного інтеграційного проекту недостаньо.
Пропоную будувати не лише нову державність, а нову цивілізацію.
Я назвав її - «П’ятий проект».
Центральна ідея нової цивілізації - воля: поєднання свободи та амбіційних зусилль.
Заради Майбутнього реалізуємо традиційні національна архетипи - зокрема, Запорізької Січі:
- країна як великий творчий хаб: створити найкращі можливості для творчості для людини та громадянина, якій хоче розділіти з нами цей образ життя.
Сітка технопарків, наука, культура, освіта.
Полі-культурний проект: єдність у різноманітності культур.
Одна країна - два світи: найкращі умови для пасторальних поціновувачів «садка вишневого кола хати» та найкращі умови для техно-козаків - проекти прориву, далеких експедицій у науці, освіті, культурі та вільна участь у них.
Оце буде справжне Відродження Русі - однієї зі столбових культур світу.
Оце буде Чудо.
Оце буде справжній історичний Прорив.
- Гей-но, нові Ататюрки!
Ви усі ввійдете у світову історію назавжди.