енімал так енімал! з вовками жити - обкладати їх прапорцями по людськи, зберігаючи кола свого власного простору. куріпок метушливих під ногами можна й не помічати,нащо вони,коли не пір"я ні м"яса. а втома мабуть окремо від носія повинна виспатись у своїй барлозі, прикрившись чимсь найбільш приємним для його его. є ж купа добрих речей, що відсікуть навколишгній гамір не завжди віддане вертається сторицею, треба щоб той пятак, що віддаш комусь, встиг спітніти у руці. Щось мені та твоя гіфка нагадує болісно... це ж я в соціумі, тільки телефон зазвичай полишаю вдома - завжди нанесе зайвого мулу де не треба його мені. та й руки заняті, аж всі три. )
в метро прочитав, сміявся))) зробила мені гарний настрій на весь день, сестро. ото в першу чергу подякувати хотів, тож - дякую
в тім же вагоні метро, коли перечитував твої коментарі, піймав себе на думці, що ти якось дуже легко вичитуєш всі мої потаєнні думки, аж лячно якось) все що по міжряддю слів-символів поховаю - тобі відкривається, все що намаркую власним болем і щоб не видно і щоби скинути якось, заземлити, а ти враз і зчитуєш.. ррр))
може таке бути? може, виявляється.. життя - прикольна річ, не перестану дивуватися, нє
Такі налаштування в мене, коли вже підключена. Якось воно картинками йде, навіть трошки раніше ніж напишеш. Якось про одне думається, потім в тебе вже читаю і на ті нейтральні співпадіння сміюсь по дитячому. Те, що криє темним також відходить, бо не одна я тривожусь не зрозумій з чого. Думаю, вирулимо синхронами))
я коли включаюсь, буває, дуже швидко вигораю. потік слайдів-фотокартинок шурує справжнім кіно і батарея сідає в момент) а ще це сезонне.. я так розумію. передзимова осінь, робота, часто дуже - на холоді, вимотуючі подорожі величезним містом, дуже сильно садять мою батарею. почасті компенсую втрати сили із резервних, магічних баків, і буває, що під вечір геть вимотаний до компа добираюся..
з малим, до речі, зараз дивні речі в моїй присутності стаються. обидвоє, часом по черзі, а часом в унісон констатуємо факт трансформації часу, вловлюємо чіткі його провали.. і отаке ото)
Comments 8
а втома мабуть окремо від носія повинна виспатись у своїй барлозі, прикрившись чимсь найбільш приємним для його его. є ж купа добрих речей, що відсікуть навколишгній гамір
не завжди віддане вертається сторицею, треба щоб той пятак, що віддаш комусь, встиг спітніти у руці.
Щось мені та твоя гіфка нагадує болісно... це ж я в соціумі, тільки телефон зазвичай полишаю вдома - завжди нанесе зайвого мулу де не треба його мені. та й руки заняті, аж всі три. )
Reply
ото в першу чергу подякувати хотів, тож - дякую
в тім же вагоні метро, коли перечитував твої коментарі, піймав себе на думці, що ти якось дуже легко вичитуєш всі мої потаєнні думки, аж лячно якось) все що по міжряддю слів-символів поховаю - тобі відкривається, все що намаркую власним болем і щоб не видно і щоби скинути якось, заземлити, а ти враз і зчитуєш.. ррр))
може таке бути? може, виявляється.. життя - прикольна річ, не перестану дивуватися, нє
Reply
Reply
я коли включаюсь, буває, дуже швидко вигораю. потік слайдів-фотокартинок шурує справжнім кіно і батарея сідає в момент) а ще це сезонне.. я так розумію. передзимова осінь, робота, часто дуже - на холоді, вимотуючі подорожі величезним містом, дуже сильно садять мою батарею. почасті компенсую втрати сили із резервних, магічних баків, і буває, що під вечір геть вимотаний до компа добираюся..
з малим, до речі, зараз дивні речі в моїй присутності стаються. обидвоє, часом по черзі, а часом в унісон констатуємо факт трансформації часу, вловлюємо чіткі його провали.. і отаке ото)
Reply
Leave a comment