"вот и встретились два одиночества..." тако

[0navaho0]

переписувався недавно з другом своїм. з прадавнім другом. отако стрілися в неті два одіночества, отако наговоритися не могли...
і давай за минуле згадувати, і давай про смішне і про душу веселяще немало... так все спочатку - за веселе та радісне... зустріч-бо така получилася
- а помниш, Вітька, ото було в 94-му.. а в 95-му чого ми відколювали! ага

Comments

[vedel]

то ж життя. йому порохом не можна припадати :)

[0navaho0]

часом - треба...

[shubenuk]

ТАк собі позгадуєш і думаєш, що надобно і далі жить тако з людьми приємними в мирі і злагоді, щоби потім було про що згадати і було про що помовчати...

[0navaho0]

еге, Шибенику,)) справжні ДОБРІ друзі то таки велике,) дуже...

[shubenuk]

точно! Одне з найбільших певно!!

[pearlare]

і чим раз - то спогадів буде більше

головне напевне щоб залишалися у свідомості хороші речі аби в кутиках очей формувалися тільки позитивні мімічні зморшки :)

[0navaho0]

слухай, ти мені цікава з кожним коментом все більше і більше, Розумнице,))

я останнім часом тільки за таким принципом і живу - накопичувати ПОЗИТИВ,))) клас, як ти лупиш у точку!

[wo_ist_freiheit]

особливо, коли життя роз"єднує географічно чи й серйозніше, то так щемливо за тим спільним минулим

[0navaho0]

та нас не важко роз"єднати географічно, але то шо роз"єднання для справжніх друзів?
справжні друзі живуть поза часом і простором. так-так.

сьогодні до мене подзвонив мій ДРУГ з Казахстану, з яким ми не бачились ото вже більше 20 років. ви уявляєте? і він не тільки додзвонився на мій дім в Україні, а там тож вже змінилися телефони з часів союзу, навіть назви вулиць!, але й випитав мій іспанський номер! я хвилин п"ять не міг допетрати ХТО ТО!!!

чудеса.
але між справжніми друзями таке стається,))

[kioshko]

спогади спогади..іноді це корисно згадувати...полюбляю коли пам'ять спонтанно щось викидає, а взагалі не дуж полюбляю ностальгувати тому краще про щось нове творитиму в думках)

[0navaho0]

пам"ять схожа на здоровенний склад, де зберігаються всі нажиті спогади... здоровенний такий склад з полицями кілометровими. у декого він напівпорожній, у декого набитий різним мотлохом, у декого там майже ідеальний порядо, а ото в мене... мій склад має наче кілька зон... одна - тперішнє. тут все більш-менш. друга - минуле, котрим я дорожу, бо ті роки з початку дев"яностих, це були я рахую, кращі роки мого недолугого життя... а ще є місцина, куди я волію взагалі не заглядувати... зовсім. там чорно. павутиння, я повикручував там усі лампочки і ніколи там не буваю... так вже сталося, шо я туди згрібаю всі самі страшні й гіркі моменти свого битія...
я не ностальгую...))) в мене в пам"яті просто багато такого, про шо я волів би не знати взагалі... а воно є. і час від часу з того кутка я щось бачу і чую...
а не треба би...
десь тако

[kioshko]

угу, і я дещо не волію згадувати..але воно вже не так боляче чи сумно згадується як ближче до того.
а ще пам'ять це наш досвід!

[0navaho0]

ну, є різні пам"яті,))) оте, шо досвід - пам"ять тіла... чи який ти маєш досвід наувазі?,)