журналістєка, токая журналістіка
Як ні странно, всьо тлєн. Відносно менший тлєн - цей бложик. Куди б я не писала блог чи колонку, для поднятія трусов якогось ресурсу, труси уже досєль шібко опущєни "колективом однодумців", який наче міль, хутко злітається на черговий дерибан старт-апного бюджета, а як тільки вичавить звідти все можливе, пересідає на інший старт-ап. звісно, при критичній масі "однодумців", сплочьонной однією думкою, - як нахапать найбільше за автоповторний унилий видроч, поки ніхто не розібрався, контрастного голосу, як і контрасного душу не треба. "скріпач", ткскзть, "нєнужен".
поетому бложег, канешна, це універсальне - поміж дибра, соплєй сентимента і проклятій, я можу дурака валять, а можу ставить наголос на тому, що вважаю за потрібне, не реаніміруя тим самим мертвонароджене тіло "інфоресурса", на якому завжди чомусь гріє руки той, хто найменше докладає зусиль, аби він хоч якось жеврів.
поетому всьо тлєн, а бложег - наче паперовий кораблик у буремній і мутній воді.
Мустафі Наєму я не вірю - хитрий семіт завжди пише і говорить напівправду. Отетово його писанина стоє дорожче, ніж ціла піар-кампанія топорного уєбня Вови Петрова, який в своєй стєпной срєднєрусской тоскє уже, відімо, втомився сам від себе і ще гірших уєбнєй-замовників, тіпа Ляшка, -здоров'я не те, що в "арабського какуна") Не треба буть сємі пядєй, щоб це помітити, достатньо цікавитись акаунтом Мустафи на фб, що вміло підніма додану вартість його політичних "разоблачєній". Інше питання, що журналісти - дєвочкі і мальчики-кретини, які більше ніде не пригодились, або не уміють так голить череп (чи форма строєнія оного не дозволя) щоб проникать без мила в будь-яку диру. Цим пояснюється його вєздєсущность, поєліку, жив, здоров, і не закопаний десь в Таращі, і не висланий за зайву кому в метриці на батьківщину до Афганістану.
поетому бложег, канешна, це універсальне - поміж дибра, соплєй сентимента і проклятій, я можу дурака валять, а можу ставить наголос на тому, що вважаю за потрібне, не реаніміруя тим самим мертвонароджене тіло "інфоресурса", на якому завжди чомусь гріє руки той, хто найменше докладає зусиль, аби він хоч якось жеврів.
поетому всьо тлєн, а бложег - наче паперовий кораблик у буремній і мутній воді.
Мустафі Наєму я не вірю - хитрий семіт завжди пише і говорить напівправду. Отетово його писанина стоє дорожче, ніж ціла піар-кампанія топорного уєбня Вови Петрова, який в своєй стєпной срєднєрусской тоскє уже, відімо, втомився сам від себе і ще гірших уєбнєй-замовників, тіпа Ляшка, -здоров'я не те, що в "арабського какуна") Не треба буть сємі пядєй, щоб це помітити, достатньо цікавитись акаунтом Мустафи на фб, що вміло підніма додану вартість його політичних "разоблачєній". Інше питання, що журналісти - дєвочкі і мальчики-кретини, які більше ніде не пригодились, або не уміють так голить череп (чи форма строєнія оного не дозволя) щоб проникать без мила в будь-яку диру. Цим пояснюється його вєздєсущность, поєліку, жив, здоров, і не закопаний десь в Таращі, і не висланий за зайву кому в метриці на батьківщину до Афганістану.