о нравах
Який величезний Київ, і стільки ніби культурних, освічених людей.
А що ж письменниці такі неписьменні і бєзнадьожно тугі на ум?
Лариса Денисенко, з русалочьїми прутьями волос, растущіми десь із бровєй, зайобує в фейсбуку постами своїх фот з незмінно осклянілим виразом очей і нічого не виражающими словами в коментарях, крім якоїсь глухої баб'єй трєвогі. Як не затужить над собой, однаково глядящєй отовсюду, впрочєм? Раз Ларису надоуміло повісить на аватар своє фото в купальнику. Цицькі малі, срака велика поступок, аналогічний інтелекта Волочкової - вивалить, і тим повністю перекреслить таїну тєлєсності, отнімая у еротомана-інфантіла передпенсійного віку, коїх лєгіон в прихильниках в етіх наших інторнетах, толіку омріяного, інтимно дофантазірованого і очєртанного на власний смак. Ну навіщо порушувать заповідь?
(Для довідки: головна із заповідей інтернета гласить, - якщо хочеш довше попритворятись духовно богатой дєвой, а не вязкой і однозначной ТП - не вивалювай! Паче так стрємітєльно.)
Но в Лариси хоча би відносно тіхій нрав і українське прізвище. Їй за це можна простить і забуть, тихенько удалів її з друзів.
Її ж подружка, Світлана Поваляєва, чиї кнігі мене обійшли, слава Б-гу, (як і Ларисини), стороной, мало того, що демонстративна, ізрядно любяща сивуху і проізводниє, (а также непрємєнно щось дєржать во рту, хоча би папіросу), женщіна, вдающа тінейджера в перманентному стані "пізда у оврага", так ще й особливо складний різновид ТП - гостро жовчно-камєнная ТП з інтелектом і шутками петеушниці. Скажіть мені, ну про шо вона книги напише? Про срам і удуш'є зудящєй вульви, коя керує вчинками більшості подібних одна на одну одноклєточних?
Я однехуйдєлать, колупнула болєзну учора, мол тобі подсунули дешеві сережки, які даже лошиці уже всі переносили, так шо нехуй їх фотграфувать і двома оддєльними постами сєй срам світить, - так вона другий день ізвивається, ізригая мокроти, які стрємітєльно отходят каждий чяс, через таких же малоумних членкинь і членів свого засмяклого сочащогося іадом кружка (вірніше, ромба), і забризгує їми забрало. Ну чісто, як мокріца під колодою. Взірая даже отвлічонно на її фотоархіви, де вона клубітца, постійно вішаючись на когось чи лізучи в лице комусь, майоря надгубной бородавкою, хочеться позвать Вія послать за екзорцистом, щоб мозговий провал ПІСАтєльки не так жутко провалювався в кішечно-полосную область.
Удівітєльно, но факт: вона, кажись, зовсім не рада моїй (безпідставній, канешна) увазі. Не поніма, сердешна, і розтлумачить нікому, що пройдуть годи, і все що про неї лишиться на спогад - це те, що колись Св. Зульфія підняла вогку колоду і кинула лучістий погляд во мрак, де ізвівалась кольцами і спіралями, якась С. Поваляєва, коя злостиво ікнув і бризнув вонючими сєкрєциямі, растворілась во мракє. Колода упала на прєжнє місце, да так і струхлявіла.
А що ж письменниці такі неписьменні і бєзнадьожно тугі на ум?
Лариса Денисенко, з русалочьїми прутьями волос, растущіми десь із бровєй, зайобує в фейсбуку постами своїх фот з незмінно осклянілим виразом очей і нічого не виражающими словами в коментарях, крім якоїсь глухої баб'єй трєвогі. Як не затужить над собой, однаково глядящєй отовсюду, впрочєм? Раз Ларису надоуміло повісить на аватар своє фото в купальнику. Цицькі малі, срака велика поступок, аналогічний інтелекта Волочкової - вивалить, і тим повністю перекреслить таїну тєлєсності, отнімая у еротомана-інфантіла передпенсійного віку, коїх лєгіон в прихильниках в етіх наших інторнетах, толіку омріяного, інтимно дофантазірованого і очєртанного на власний смак. Ну навіщо порушувать заповідь?
(Для довідки: головна із заповідей інтернета гласить, - якщо хочеш довше попритворятись духовно богатой дєвой, а не вязкой і однозначной ТП - не вивалювай! Паче так стрємітєльно.)
Но в Лариси хоча би відносно тіхій нрав і українське прізвище. Їй за це можна простить і забуть, тихенько удалів її з друзів.
Її ж подружка, Світлана Поваляєва, чиї кнігі мене обійшли, слава Б-гу, (як і Ларисини), стороной, мало того, що демонстративна, ізрядно любяща сивуху і проізводниє, (а также непрємєнно щось дєржать во рту, хоча би папіросу), женщіна, вдающа тінейджера в перманентному стані "пізда у оврага", так ще й особливо складний різновид ТП - гостро жовчно-камєнная ТП з інтелектом і шутками петеушниці. Скажіть мені, ну про шо вона книги напише? Про срам і удуш'є зудящєй вульви, коя керує вчинками більшості подібних одна на одну одноклєточних?
Я однехуйдєлать, колупнула болєзну учора, мол тобі подсунули дешеві сережки, які даже лошиці уже всі переносили, так шо нехуй їх фотграфувать і двома оддєльними постами сєй срам світить, - так вона другий день ізвивається, ізригая мокроти, які стрємітєльно отходят каждий чяс, через таких же малоумних членкинь і членів свого засмяклого сочащогося іадом кружка (вірніше, ромба), і забризгує їми забрало. Ну чісто, як мокріца під колодою. Взірая даже отвлічонно на її фотоархіви, де вона клубітца, постійно вішаючись на когось чи лізучи в лице комусь, майоря надгубной бородавкою, хочеться позвать Вія послать за екзорцистом, щоб мозговий провал ПІСАтєльки не так жутко провалювався в кішечно-полосную область.
Удівітєльно, но факт: вона, кажись, зовсім не рада моїй (безпідставній, канешна) увазі. Не поніма, сердешна, і розтлумачить нікому, що пройдуть годи, і все що про неї лишиться на спогад - це те, що колись Св. Зульфія підняла вогку колоду і кинула лучістий погляд во мрак, де ізвівалась кольцами і спіралями, якась С. Поваляєва, коя злостиво ікнув і бризнув вонючими сєкрєциямі, растворілась во мракє. Колода упала на прєжнє місце, да так і струхлявіла.