відносно відключення теплопостачання
ну по-перше, вчора вночі я підійшла до батарей і визначила, що вони, як в мерця срака. але як в такого мерця, який пока що лежить в теплому приміщенні.
по-друге, у мене стоїть водонагрівальний бак, і два електрообігрівачі в хаті, і дві теплющі ковдри з набивної вовни, і нема малих діток - шоб ви зрозуміли, шо мене це непокоїть, але не так, шоби геть.
по-третє, якби у мене були малі діти, я би уже придбала вила. про всяк випадок.
по-четверте, наш уряд, мер та його заступники, власники і керуючі "Київенерго" і прочі, розбиратись з якими хто більше винуватий, хто менше - немає сенсу, складають меншість, а ви - ті, що мерзнуть, більшість.
по-п'яте - вони, ця меншість, живуть у власних будинках за містом і мають добрих два десятки квартир в центрі по півтясячі квадратних метрів кожна, де чомусь не виключають опалення "за борги" - якщо ви помітили, - а тільки в спальних районах, де на 60 квадратах живуть по три покоління більшості.
по-шосте, думаю, потрошки можна складати списки адрес, де мешкає меншість. адреси деяких квартир пані Станік, я наприклад, особливо добре запам'ятала. особливо на вулиці Дарвіна, який колись пропагував теорію виживання сильнішого серед свого виду. потім він, щоправда, виправився: не сильнішого, а того, хто краще пристосовується до мінливого довкілля. так ось, хай кожен з вас запам'ятає кілька серед ваших кіл - журналісти - адреси помешкань власників і керуючих медіа-холдингів, міністра освіти і його заступників - вчителі, правління Нацбанку - банківські працівники і службовці, і т.д.
бо по-сьоме, якщо у вас є сім'ї, діти, ще трошки почекайте - до нового року, наприклад, а там, як не вгамуються - відсвяткуємо з вами новосілля. візьмем вила, сокирки та по "памятних адресах". та з багаттями, факелами, піснями, імпровідованими барабанними буффонадами, пританцьовуючи. чого нам сумувати? будем святкувати.
я працювала в кількох міжнародних компаніях, бренди яких відомі по всьому світу, і коштують мільярди доларів. найбільше мене дивувало спочатку, як ці компанії можуть бути такими успішними і багатіти щодня, оскільки зазвичай їх топ-менеджмент - тераріум мерзенності, нероби, хапуги, бовдури й нікчеми. і якби інші бовдури, які аж ніяк не топ-менеджери, не купували те гівно, що ці компанії збувають на наших ринках, то компаніям би гаплик настав буквально вчора, вони би про скорочення і не встигли писнути. їх штамповані зойки-погрози про втрату робочих місць у випадку закриття - ніщо поряд з тою кількістю обдурених рекламою потрєблядєй, які підтримують їх продукт своїми грошима, непомітно травлячись тим гімном. але я не про це.
весь час мені доводилось соватись по судах за позовами принципових громадян. громадянам цим, які начитувались недоумкуватої преси про те, що старенька британка чи американка відсудила в тої чи іншої корпорації мільйон за відсутність якогось дебільного застереження, вистачало часу і сили аби доводити в судах різні нісенітниці в надії отримати моральне задоволення і матеріальні відшкодування неістотних, і навіть неіснуючих, по суті, шкод. кожна позовна заява містила коронну фразу "я є споживачем продукції такої-то компанії ось уже..." а питається, якого хуя ти споживаєш? ненавидиш і споживаєш, трясця твоїй матері, мазохіст-акуратіст, бля. ну судились, довго щось кричали в істериці, іноді погрожували навіть, а в результаті отримували облизня, а не моральне відшкодування. я наголошую - таких позивачів траплялись десятки, і всі вони - наші співвітчизники, дядьки і тітки з простих хрущівок, встелених диван-деками. і дивлячись на цей театр абсурду, я весь час дивувалась двом речам: 1) наскільки хитрими і ловкими можуть бути люди, які не зв'яжуть до купи і двох слів, коли йдеться про збивання бабла на холяву, так- не заробляня, а саме збивання, які вони придумують методи, аргументи, як все фіксують довідками, актами, записами, показами свідків! я би сама до такого не додумалась, з вищою юридичною освітою. і 2) я дивуюсь - якщо у нас стільки "принципових" людей, готових з піною в роті щось доводити, гаяти свій час в судах, - чому у нас, блядь, такий уряд і такий безлад в країні, га?
і ще таке. чому у нас стільки безнадійно хворих з невиліковними діагнозами, яким світить нелегкий кінець в страшенних муках, і жоден не обв'яжеться, ітійогомать, тротиловими новорічними гірляндами, і не зайде з липовою акредитаційною посвідкою до сесійної зали, або не запишеться на прийом до кабміну, або в секретаріат або в якісь менш охоронювані установи організації, га? я розумію весь абсурд сказаного, але ви розумієте весь абсурд реальності, в якій уже майже півжиття пройшло зі змінами тільки на гірше?
а ви уявіть страх оцієї зажерливої меншості, якщо хоч півсотні невиліковно хворих за 5 тижнів то там то сям бодай пітардами вистрелять у коридорах чиновників, у яких неприйомний день, або які "подібних скарг не розглядають"?
коротше кажучи, подумати є над чим. але може, краще якось уже діяти?
а ви, читачі з відділу нагляду, майори, лейтенанти і капітани, - мої мовчазні і незрадливі постійні читачі, про всяк випадок, запишіть адресу проживання вищого складу. так, знаєте, про всяк випадок. може, колись захочеться погрітись і помитись гаряченькою.