Другоє тєло
Прочитала книжку Мілорада Павича "Другоє тєло". А здається, що прочитала Коельйо.
Так само, як не розумію останніх "старечих" фільмів Рязанова, так не розумію цю книжку Павича. В передмові читаю, що "ЕТА КНІГА В РОССІЇ ВИХОДІТ РАНЬШЕ, ЧЄМ В РОДНОЙ ПАВІЧУ СЄРБІЇ". Якщо справа в перекладі, то все одно - горе автору. Перекладач, до речі, ніяк не втримався, щоб втулить "хохли" перед "українці". Втулить би йому межи роги за самодіяльність. Павич навряд чи писав це в оригінальному тексті. А взагалі, можливо, Павич тільки підкоректовував під "свій" стиль, а писало хто інше, лінощі метра пояснюються дуже просто: вік. Та й сильно загрався з "нелінейною прозою", - так, що "лінейна" раптом стала коельйівщиною.
Сюжет книги суто коельїівський, роздутий з однієї короткої історії, з підмішуванням Ден-Браунівського (у Павича йдеться про інше тіло Христа).
Там у нього є епізод, коли письменнику читачі вертають його книги, надсилають з усіх куточків світу.
Так ось, хоч я і заплатила за "Другоє Тєло" 40 з лишнім гривень, згідна доплатити ще і надіслати автору книжку назад.
Негоже автору "Хозарського словника" і "Останнього кохання в Царгороді" позоритись через видавництво "Азбука" такими книжками. А то, як казала Ранєвская "гонорар давно проєдєн, а позор - на всю жизнь".
Хтось знає адресу Павича, на яку можна повернути книгу? А я вже подумаю, чи варто подарувати цей жест старому, чи все-таки утриматись.