культурна жизь
Була на виставі в центрі Курбаса на спектаклі "Хозарський словник".
Мені не терпілось побачити, як можна поставити Павича. Звичайно, тільки щось новаторське, бо коли наслідувати класичну постановку з костюмами і декораціями - можна готувати виставу роками.
Насправді, неочікувано для мене, вистава була чудовою. Аматори (в цьому спектаклі грає лише одна актриса) грали краще, ніж професійні актори в театрах. Взагалі, в професійних театрах якто попахує нафталіном від акторських склок і штампів. Аматори в цьому плані куди більш вільні, оскільки не заробляють собі на хліб комедіантством.
Так ось, Хозарський словник в постановці аматорської групи...
Чудово, я вам скажу. Не шкодую, що просиділа на балконі біля освітлювачів на жорсткій дерев"яній лаві. Люди, які сиділи на підлозі (бракувало місць) теж не зважали, отримали враження.
А перед виставою мала неприємність зустріти махрового рагуля, приведеного приятелем в якості "загранічного гостя". Рагуль жиє у Берліні, що не заважає йому приїздить сюди, і лишатись в той же час беспросвєтним рагулем. Можу поставити 100 євро на те, що рагуль ніколи не був в Берлінській опері, равно як і пристойному музеї (музеї воскових хфігур, сексу і пересувні звіринці невщьот).
Короче, тепер хочеться знову перечитати Павича. Бо після вистави Хозарський словник краще вклався в голові, хочеться тепер просто насолоджуватись словом і образами.
Мені не терпілось побачити, як можна поставити Павича. Звичайно, тільки щось новаторське, бо коли наслідувати класичну постановку з костюмами і декораціями - можна готувати виставу роками.
Насправді, неочікувано для мене, вистава була чудовою. Аматори (в цьому спектаклі грає лише одна актриса) грали краще, ніж професійні актори в театрах. Взагалі, в професійних театрах якто попахує нафталіном від акторських склок і штампів. Аматори в цьому плані куди більш вільні, оскільки не заробляють собі на хліб комедіантством.
Так ось, Хозарський словник в постановці аматорської групи...
Чудово, я вам скажу. Не шкодую, що просиділа на балконі біля освітлювачів на жорсткій дерев"яній лаві. Люди, які сиділи на підлозі (бракувало місць) теж не зважали, отримали враження.
А перед виставою мала неприємність зустріти махрового рагуля, приведеного приятелем в якості "загранічного гостя". Рагуль жиє у Берліні, що не заважає йому приїздить сюди, і лишатись в той же час беспросвєтним рагулем. Можу поставити 100 євро на те, що рагуль ніколи не був в Берлінській опері, равно як і пристойному музеї (музеї воскових хфігур, сексу і пересувні звіринці невщьот).
Короче, тепер хочеться знову перечитати Павича. Бо після вистави Хозарський словник краще вклався в голові, хочеться тепер просто насолоджуватись словом і образами.