Активні активісти і демократичні демократи
Вибачте, сама себе процитую (дожилась): Саме тому ніхто.... не може не те що стати в якусь вищу ланку самоствореного громадянами представницького органу, але й хоча би мінімально вплинути на суспільство чи дати поштовх зрушенням і відходу від цієї тотально-морокової уєбанщини. Будь-кого з "чесних" самопроголошених активістів і опозиціонерів можна "вирубити", варто тільки задати в лоба питання "откуда квартира, машина, звідки статок"? Звісно, воно почне викручуватись, щось верзти про кредит чи допомогу батьків і тещі, але ось реально, ну все ж видно і все ясно.
І ось так воно виходить, що стати пліч-о-пліч можна при умові, що ти не знаєш сусіда. Тупо віддавшись на волю долі своєї, бо придивишся - і на сцені, і під сценою Майдану копошаться ті, кому не хочеться подавати руки. І ніби не дурна людина, але роки і десятиліття активної уєбанщини і зниження моральної планки просто не можуть ось так взяти і вивітритись назавжди, хай навіть воно і вийшло з прапорцем, але гидко і сумно, і відчуваєш себе сам-на-сам, "чужим" на цьому збіговиську титульних рил, хочеться вийти, хоча це твій майдан, твій послідовно по життю і вчинках.
Активісти і борці за правду і повалення режиму такі активісти, що тільки спитаєш, а чому у вас ... і тут же обіда, ігнор і відмова від продовження спілкування. Де конструктив, блядь? Як ти активіст, ти ж мусиш буть розумніше за тітку чи дядька з базару, які хочуть перше розібратись, в що вони вступають і до чого їх запрошують.
Якщо не вистачає розуму і совісті робити щось по-справжньому не для себе, а для суспільства, то можна хоча би професійно вдавати борця і імітувати діяльність, переплітаючи її з реальними профітами. Ну або хоча би задай собі питання - ця неласкова тьотя Зульфія задає питання, яке задати може кожен, раз вона бачить - так і решта може бачить. А значить, у нас не все так, треба звернути увагу на діри і виправити.
Та й усе просто: якби я почала збирати гроші, я би подбала про звіт. Якби я очолювала громадську організацію чи рух, я би дбала про прозорість фінансування. Це ж моя репутація в першу чергу. Ну й що приміром, мене фінансує Фірташ. Бо ніхто інший мене не фінансує, сука. Але ось документ взаємних зобов'язань: мій підпис і підпис Фірташа у відкритому доступі. І тоді я не збираю по людях пожертв, приховуючи що Фірташ мене по цьому напрямку фінансує. І не викручуюсь від "незручних питань". Кажу прямо: так, Фірташ мене фінансує, ось в чому є конфлікт інтересів, і тому коли піднімається це питання, я і моя організація не беремо участі в прийнятті рішень. Це чесно.
Або якби я назвала свій проект "громадське" чи в усіх похідних цього слова, я би якщо не у всієї громадськості, то у її найпритомніших представників запитувала думку про те, як вигляда моя діяльність, що можна вдосконалити і на що краще орієнтуватись. Наприклад, попросила притомних людей, не законтачених і з хорошою репутацією, яким вірять люди і які точно не захочуть брати участь в уєбанщині, зорганізуватись в Громадську чи Наглядову раду - мені ж краще, якщо вони мені підкажуть де треба.
Ні, канєшна краще ігнорувать, відштовхуватись і відштовхувати, а ще краще - просто обідитись взяти і потім перекладати відповідальність на когось, що тебе не почули, не підтримали, не зрозуміли.
Якщо ти "позиційно" з "нами", - то навіщо треба неодмінно лизать "нам" сраку. "Нам" - тим, хто оголошує себе "вершками" суспільства" - а хто "ми" насправді? Що ти знаєш про свого ближнього, можеш поручитись, що не сбу-шний тіхарьок? І як тільки питання по суті замість лизання сраки "какіє ви молодци", "восхіщаюс", - обіда і відвертос. Ось причина дискретності в найактуальніших питаннях і потребах. Схоже, людина, яка просто може принести харч на майдан або стати у варту чи кришить бутери - ось поки що єдино можливий рівень солідарності і обміну, і тому так хочеться продовжувати це культурно-антропологічне явище - майдан, в кожному місті. Погано - йди на майдан. Добре - йди на майдан, там розрада і почуття власної доречності.
І ось так воно виходить, що стати пліч-о-пліч можна при умові, що ти не знаєш сусіда. Тупо віддавшись на волю долі своєї, бо придивишся - і на сцені, і під сценою Майдану копошаться ті, кому не хочеться подавати руки. І ніби не дурна людина, але роки і десятиліття активної уєбанщини і зниження моральної планки просто не можуть ось так взяти і вивітритись назавжди, хай навіть воно і вийшло з прапорцем, але гидко і сумно, і відчуваєш себе сам-на-сам, "чужим" на цьому збіговиську титульних рил, хочеться вийти, хоча це твій майдан, твій послідовно по життю і вчинках.
Активісти і борці за правду і повалення режиму такі активісти, що тільки спитаєш, а чому у вас ... і тут же обіда, ігнор і відмова від продовження спілкування. Де конструктив, блядь? Як ти активіст, ти ж мусиш буть розумніше за тітку чи дядька з базару, які хочуть перше розібратись, в що вони вступають і до чого їх запрошують.
Якщо не вистачає розуму і совісті робити щось по-справжньому не для себе, а для суспільства, то можна хоча би професійно вдавати борця і імітувати діяльність, переплітаючи її з реальними профітами. Ну або хоча би задай собі питання - ця неласкова тьотя Зульфія задає питання, яке задати може кожен, раз вона бачить - так і решта може бачить. А значить, у нас не все так, треба звернути увагу на діри і виправити.
Та й усе просто: якби я почала збирати гроші, я би подбала про звіт. Якби я очолювала громадську організацію чи рух, я би дбала про прозорість фінансування. Це ж моя репутація в першу чергу. Ну й що приміром, мене фінансує Фірташ. Бо ніхто інший мене не фінансує, сука. Але ось документ взаємних зобов'язань: мій підпис і підпис Фірташа у відкритому доступі. І тоді я не збираю по людях пожертв, приховуючи що Фірташ мене по цьому напрямку фінансує. І не викручуюсь від "незручних питань". Кажу прямо: так, Фірташ мене фінансує, ось в чому є конфлікт інтересів, і тому коли піднімається це питання, я і моя організація не беремо участі в прийнятті рішень. Це чесно.
Або якби я назвала свій проект "громадське" чи в усіх похідних цього слова, я би якщо не у всієї громадськості, то у її найпритомніших представників запитувала думку про те, як вигляда моя діяльність, що можна вдосконалити і на що краще орієнтуватись. Наприклад, попросила притомних людей, не законтачених і з хорошою репутацією, яким вірять люди і які точно не захочуть брати участь в уєбанщині, зорганізуватись в Громадську чи Наглядову раду - мені ж краще, якщо вони мені підкажуть де треба.
Ні, канєшна краще ігнорувать, відштовхуватись і відштовхувати, а ще краще - просто обідитись взяти і потім перекладати відповідальність на когось, що тебе не почули, не підтримали, не зрозуміли.
Якщо ти "позиційно" з "нами", - то навіщо треба неодмінно лизать "нам" сраку. "Нам" - тим, хто оголошує себе "вершками" суспільства" - а хто "ми" насправді? Що ти знаєш про свого ближнього, можеш поручитись, що не сбу-шний тіхарьок? І як тільки питання по суті замість лизання сраки "какіє ви молодци", "восхіщаюс", - обіда і відвертос. Ось причина дискретності в найактуальніших питаннях і потребах. Схоже, людина, яка просто може принести харч на майдан або стати у варту чи кришить бутери - ось поки що єдино можливий рівень солідарності і обміну, і тому так хочеться продовжувати це культурно-антропологічне явище - майдан, в кожному місті. Погано - йди на майдан. Добре - йди на майдан, там розрада і почуття власної доречності.