про феномен
Я давно задаюсь також питанням "навіщо жінки купують взуття, в якому неможливо вільно пересуватись?". І часом доволі дорого, навіть дуже дорого як для безглуздої штуки. Ну а якщо купили, навіщо пробувати, адже і одним поглядом зрозуміло, що вони не юзабельні?
Так ось, корінь атавізму в колективній пам'яті. В середньовічній Європі гівна, помиї і інші нечистоти виливали із горщиків прямо на вузькі вулиці долі, часто на голови перехожим (при тому що в завойованому предками європейців - варварами Римі був водогін і стоки на вулицях), тому всім вам відомо. що на вулицях Середньовічного Парижа, Праги і інших міст Європи, якими тепер всі прогулюються в естетичних восторгах, стояв неймовірний сморід і панувала чума, яка переноситься од бліх.
Спеціальними указами магістрату людям забороняли виливати гівна, не подивившийсь а чи не йде часом внизу перехожий. Але ріки гівна на вулицях загусали тільки взимку, решту року все це текло, ворушилось і копошилось. Саме тому увійшли в обіход ходулі - на них можна було пересуватись не псуючи одяг і взуття.
Я коли про це почула, одразу згадала про феномен взуття на високих платформах і підборах - ось вона, відповідь. Щоправда, я спочатку не могла скріпити ланцюг, бо подумала - що спільного в сучасних кріпаків з генетичною пам'яттю загівняної Європи, проте всім відомо, що робиться на бездоріжжі як задощить.
Вуаля!
От феномен і пояснено.
Так ось, корінь атавізму в колективній пам'яті. В середньовічній Європі гівна, помиї і інші нечистоти виливали із горщиків прямо на вузькі вулиці долі, часто на голови перехожим (при тому що в завойованому предками європейців - варварами Римі був водогін і стоки на вулицях), тому всім вам відомо. що на вулицях Середньовічного Парижа, Праги і інших міст Європи, якими тепер всі прогулюються в естетичних восторгах, стояв неймовірний сморід і панувала чума, яка переноситься од бліх.
Спеціальними указами магістрату людям забороняли виливати гівна, не подивившийсь а чи не йде часом внизу перехожий. Але ріки гівна на вулицях загусали тільки взимку, решту року все це текло, ворушилось і копошилось. Саме тому увійшли в обіход ходулі - на них можна було пересуватись не псуючи одяг і взуття.
Я коли про це почула, одразу згадала про феномен взуття на високих платформах і підборах - ось вона, відповідь. Щоправда, я спочатку не могла скріпити ланцюг, бо подумала - що спільного в сучасних кріпаків з генетичною пам'яттю загівняної Європи, проте всім відомо, що робиться на бездоріжжі як задощить.
Вуаля!
От феномен і пояснено.