а я давно цю тему спостерігаю
Основными потребителями грантов, выделяемых Западом, напуганным ужасами, происходящими в стране, являются оппозиционные политики и околополитические организации.
Только на борьбу с коррупцией в Украине Запад выделяет ежегодно более 400 миллионов долларов.http://www.segodnya.ua/politics/pnews/Pochemu-granty-ne-priblizhayut-Ukrainu-k-Evrosoyuzu.html
Вот краткий перечень этих организаций: Фонд «Демократичні ініціативи», «Український союз Гельсінкі з прав людини», «Чернігівський громадський комітет захисту прав людини», Асоціація «Спільний простір», Фонд «Здоров’я жінки і планування сім’ї», «Київська незалежна медіа-профспілка», «Всеукраїнська асоціація зменшення шкоди», «Громадьське радіо», «Інститут соціально-економічних стратегій», Фонд «Крок за кроком», «Академія Української преси», «Проект Медіа Консалтинг», «Інститут масової інформації», «Опора», «ЧЕСНО», «Новий громадянин», «Медиафронт», «Центр UA» и многие другие.
В Украине насчитываются уже не десятки, а несколько сотен организаций, существующих исключительно на средства грантодателей. Осуществляются тысячи проектов, один другого бессмысленнее. Выросло целое поколение людей, умеющих лишь придумывать все новые и новые схемы элементарного обмана заказчиков, жертвующих деньги на «евроинтеграцию» и «демократизацию». Разумеется, в получении средств, прежде всего, заинтересована оппозиция. На сегодняшний день борцов с режимом все больше, а жизнь в Украине все хуже.
Можно с уверенностью говорить о четкой отлаженной схеме получения прибыли путем «осваивания» средств. С 1992 по 2011 годы различные международные финансовые организации и правительства стран-доноровпредоставили Украине безвозмездную помощь на сумму более $8 млрд.Куда делись эти колоссальные средства?
Они ушли на имитацию борьбы с режимом, с цензурой, с нарушением прав человека, и, конечно же, на евроинтеграцию. Например, общественная организация «Центр UA», возглавляемая Олегом Рыбачуком, освоила за 2012 год 4 миллиона 600 тысяч гривен.
Практически вся эта сумма ушла на создание каких-то «Интернет-платформ» с посещаемостью десять человек в месяц, на оплату деятельности таинственных «консультантов», на «офисные затраты». Приблизила ли сумма в более чем 500 тысяч долларов евроинтеграцию, улучшила ли она жизнь украинцев?
Бывает, что средства растворяются, а «грантоеды» даже не удосуживаются найти трате внятного объяснения. Например, глава «Института массовой информации» Виктория Сюмар получила на проект «Мережа блогерiв» внушительную сумму, однако деньги ушли в никуда, сеть блогеров никто так и не создал.
Може скластись враження, що це черговий компромат на "Батьківщину" чи опозицію взагалі, ініційований ПР. Але ми ніколи не перебували у відкритому інфопросторі, читач і громадянин перебуває посеред урвища з компроматами. і слід розуміти, що це і є "професійні" політичні ЗМІ. З одного боку, дуже добре, що гранти, освоєні Немирею со товаріщі на "покращення іміджу" опозиції канули в 3,14зду - неоковирний політик України залишається нудотним і відштовхуючим, і ми поки що, на відміну від ЄС бачимо, з ким маємо справу. Погано інше - дискредитація громадянського руху в зародку, нівеляція його цінності і ухвалений разом з чиновниками по обидва боки кордонів вузький щурячий перегін України до екологічної, гуманітарної, економічної і політичної катастрофи. Відтак, виторувати шлях інший може тільки активізація громадянського ресурсу - опір знизу.
Три тези від капітана Очевидька:
1. Реальної опозиції немає. Є хитрі рагулі, які імітують опозиційність, а самі відверто витягують шматок короваю на себе, будучи самі "людьми влади". Жоден реальний громадський активіст без грантожерського проекта за спиною до так званої "опозиції" ніколи не увійде. Так само, як розумна і чесна людина - до грантоїдських організацій. Як правило, це сонмище вбогих соглашатєлєй, овіяне мороком таємничості, наче угрупування зі змовою - зображати діяльність, а не діяти. Ви не помітили, що в грантоїдських організаціях, як і в політиці - не беруть "з вулиці" (або тільки на волонтерських засадах, без права голосу).
2. Будь-які збіговища з контрольними словами "громадянське суспільство" (це іще Олександр Кривенко і Володимир Павлів помітили в 90-х), "євроінтеграція" і інші слова з префіксом "євро", а також "відкритий медіа-простір", "свобода слова", "боротьба з цензурою" - є позірним фіглярством, в основі яких лежать "відпрацювання" уже вихоплених і освоєних засобів. І головне, що схоже - фундаторам саме це й вигідно, щоб реального демократичного і громадського руху так і не відбулося. В такий спосіб Україні можна нав'язувати очевидні манівці в політичному і економічному поступі, а вірніше, відкатуванні назад до феодалізму.
3. Придівіться до людей, які не тільки очолюють ці організації, але тих сіромах, які постійно кружляють довкола цих організацій. Вони мають мінімальний, але зиск - ніхто палець о палець не вдарить безкоштовно, ну хіба що окремі лохи - але й те, ненадовго. Я давно задаюсь питанням, чому на заходах, організованих "незалежними" і "громадськими" - завжди ті ж нерукоподаваємі спікери, які кормились спочатку напряму з рук політиків в 90-х або 2000-х і найбільше дискредитували себе в публічних професіях і спілках. Шкода від грантожерства і імітацій перевищує просто розкрадений бюджет. Завдяки нівеляції принципів "волонтерство і громадська активність" - подібні і дотичні поняття дискредитуються настільки, що будь-який чесний і негрантожерський проект не відбудеться, і навіть не проклюнеться - ошуканство формує умовний рефлекс, що кожного разу, коли "зажигают" - це було "кому-то нужно", а що гірше, нікому, бо гроші на це освоїлись одними, робота робилась іншими, а третіми намагаються прикрити сідниці. Тому реальний громадський рух якби і зародився, бороти його можна не старатись - він нівелюється недовірою, яку два десятиліття сіють хитрі ошуканці, імітуючи його.