старалісь
Ви знаєте, я ніколи не могла зрозуміти, на чому тримаються (і чому більше одного тижня, поки лохи закінчаться?) якісь абсолютно абсурдні іміджі "мілого і свєтлого уголка" - певні ригайлівки, де неможливо з'їсти щось чи випити без того, щоб тебе не обуял триденний пронос - як мінімум. Знаєте, чому там дорого і глупо? Санстанція має підстави їх закрити, елементарно взявши на пророщення штами бактерій на скатертинах і серветках, і воно таки буятиме, як лани кукурудзи в щасливі дні Хрущова.
Про ресторани козліної хати Козирної карти", які здебільшого просто неусвояємиє і не заходімиє, я навіть говорить не хочу. Їх колишнього затєйніка чекає в пеклі дегустаційне меню цих харчєвєн, і почати слід з курячих крилець так званого "Сербського ресторану" на Подолі десь в районі НАУКМА.
Варто окремо згадати убозтво колишніх закладів "Еріка" (які були насправді, або не зовсім або вовсє не євойниє) і поток горячих сєкрєций восторга у відвідувачів - найвбогішого духом офісного планктона, який тиждень пив розчинну бурду в пластиковому стаканчику на обід, сніданок і вечерю, аби просцять, ютясь на протязі між двох обриганих сортирів - М і Ж з обірваною клямкою, все накопичене на бокал гнуснєйшого пива, в якомусь задимленому чмошному підвалі, втягуючи "дух прівольний настоящєй столічной жизнє". Удостоїтьця. Бивать. Сіживать. Клубітца. Облізивать хуй в коріце. Ну, нащот двох сортирів я ввєрнула, раді красного словца, в них неізмєнно був один, засцяний по-мужскі і по женскі, з вічною нехваткою туалетного паперу. Я вдивлялась в очі нових знайомих, коли вони мені пропонували "а пойдьомтє до Еріка" - блядь чи вам пороблено, чи що?
Ну ок, тоді дещо ще зрозуміло, - було вобмаль харчєвєн, і Макдональдс полнілся прищавими отроковіцами і тітками з підносами в норкових шапках-обманках, шубах з козла і камишових котів, які вхопили бігмак і готові уже вовком вигризти з-під тебе стілець. Потому ль їсти сидячи, коли всі вони стояли над тобою з іспєпєляющими поглядами було невдобно і архі уредно для карми.
Далі я знов не могла збагнуть на яких механізмах худосочні дрочери з акі хоругвью - молєскіном нарочіто виступающим з задньої кишені завужених штанців з обвислою матнею і упрямо ліпкой чьолкой, ради єлозіть худосочним очком на діванчиках в старо-нових закладах "Віоли" - відверто поганий жир замість кави з вершками і шматки конюшини, розмазані соусом "базіліко" на тарілці. Що це було?
Я думала, що ці часи отошлі в лєту. Нєт блядь, конєц свєта, папа Римський, коллапс у банках Кіпру не способни отвлєч од непонятних врєдних звичок усердно і неутомімо кушать кал і подвивать од восторга. Щоправда, наблюдаєм зменшення безумовно ценящіх атмосфєру празніка персонажей, але вони думаю, подсобєрутса і тряхнут удалью, розірвавши на собі футболки "Король и Шут", "Цой жив" і самиє стойкіє - розпорють піонерський галстук і витягнуть металеву краєугольну жовтенятську зірочку з очка, прізовя Вєльзєвула.
Буквально сьогодні случілса показатєльний срач, який я колупала всупереч увєщєваніям бліжніх. Бліжні і дальні з першого дня мого блоговєєнія невпинно повторюють: "навіщо це тобі, це не твій рівень" - я погоджуюсь, але що не пост, можна спитать "навіщо це мені", що не коментар - "не мій рівень". Але ж свєршилось! За десять років мене таки постійно читає два забанєних дурачка і Одуванов. А ви покиньте мене, спішіть, за десять років, що ви плекали рівень і не встрягали в срачі, багато покращення сталось навкруги завдяки тому, що вас ніщо не відволікало сказку дєлать билью.
Як же, однак, влучно сказав Мах фразою "Я мозок добровільно укайданив". Паралельно сучасності застигла і існує інша суспільна формація, яка не змінюється із зміною епохи, режиму - посідєлки на фонє ковра, сервіз рибки, гітара з бантом і обязатєльно (аааа!!!) завєдєнія Еріка і Віоли з новаторсько-експериментаторськой кухнєй із сосиски, пива, а тепер - встрєчайтє, новінка - кісєля з брікєта і хлєба з горчіцей - і подороже, і повкуснєй. Домашнєє, профєсіонально разогрєтоє в мікроволновкє. Яка сладость, яке блаженство. Не "любовь і голод" а в сєрп і молот "ужас і голота".
Нам все здається, що минуле відійшло, а воно завдяки якимсь чудовіщним адептам культа весь час стоїть в заднєм проході, і поїзд "Україна" далі не їде. Що лі дійсно, жовтенятська зірочка у нутрощах не сприяє руху, чи мумія Лєніна в Мавзолеї так сильно крутить торсіонниє поля, що воно ніяк не розсмокчеться, вроді корито й міліє, а все одно вигулькує з-за рогу, як фантом, вершник без голови - кієвскій любітєль свєцкой жизнє з обриганой манішкой і молєскіном, лексикою "культовий", "стільний", "гуру", "скандальний" - в найпревосходнєйшей стєпєні благолєпія оціночної шкали. Круто, прікольно, пазітів.
Про ресторани козліної хати Козирної карти", які здебільшого просто неусвояємиє і не заходімиє, я навіть говорить не хочу. Їх колишнього затєйніка чекає в пеклі дегустаційне меню цих харчєвєн, і почати слід з курячих крилець так званого "Сербського ресторану" на Подолі десь в районі НАУКМА.
Варто окремо згадати убозтво колишніх закладів "Еріка" (які були насправді, або не зовсім або вовсє не євойниє) і поток горячих сєкрєций восторга у відвідувачів - найвбогішого духом офісного планктона, який тиждень пив розчинну бурду в пластиковому стаканчику на обід, сніданок і вечерю, аби просцять, ютясь на протязі між двох обриганих сортирів - М і Ж з обірваною клямкою, все накопичене на бокал гнуснєйшого пива, в якомусь задимленому чмошному підвалі, втягуючи "дух прівольний настоящєй столічной жизнє". Удостоїтьця. Бивать. Сіживать. Клубітца. Облізивать хуй в коріце. Ну, нащот двох сортирів я ввєрнула, раді красного словца, в них неізмєнно був один, засцяний по-мужскі і по женскі, з вічною нехваткою туалетного паперу. Я вдивлялась в очі нових знайомих, коли вони мені пропонували "а пойдьомтє до Еріка" - блядь чи вам пороблено, чи що?
Ну ок, тоді дещо ще зрозуміло, - було вобмаль харчєвєн, і Макдональдс полнілся прищавими отроковіцами і тітками з підносами в норкових шапках-обманках, шубах з козла і камишових котів, які вхопили бігмак і готові уже вовком вигризти з-під тебе стілець. Потому ль їсти сидячи, коли всі вони стояли над тобою з іспєпєляющими поглядами було невдобно і архі уредно для карми.
Далі я знов не могла збагнуть на яких механізмах худосочні дрочери з акі хоругвью - молєскіном нарочіто виступающим з задньої кишені завужених штанців з обвислою матнею і упрямо ліпкой чьолкой, ради єлозіть худосочним очком на діванчиках в старо-нових закладах "Віоли" - відверто поганий жир замість кави з вершками і шматки конюшини, розмазані соусом "базіліко" на тарілці. Що це було?
Я думала, що ці часи отошлі в лєту. Нєт блядь, конєц свєта, папа Римський, коллапс у банках Кіпру не способни отвлєч од непонятних врєдних звичок усердно і неутомімо кушать кал і подвивать од восторга. Щоправда, наблюдаєм зменшення безумовно ценящіх атмосфєру празніка персонажей, але вони думаю, подсобєрутса і тряхнут удалью, розірвавши на собі футболки "Король и Шут", "Цой жив" і самиє стойкіє - розпорють піонерський галстук і витягнуть металеву краєугольну жовтенятську зірочку з очка, прізовя Вєльзєвула.
Буквально сьогодні случілса показатєльний срач, який я колупала всупереч увєщєваніям бліжніх. Бліжні і дальні з першого дня мого блоговєєнія невпинно повторюють: "навіщо це тобі, це не твій рівень" - я погоджуюсь, але що не пост, можна спитать "навіщо це мені", що не коментар - "не мій рівень". Але ж свєршилось! За десять років мене таки постійно читає два забанєних дурачка і Одуванов. А ви покиньте мене, спішіть, за десять років, що ви плекали рівень і не встрягали в срачі, багато покращення сталось навкруги завдяки тому, що вас ніщо не відволікало сказку дєлать билью.
Як же, однак, влучно сказав Мах фразою "Я мозок добровільно укайданив". Паралельно сучасності застигла і існує інша суспільна формація, яка не змінюється із зміною епохи, режиму - посідєлки на фонє ковра, сервіз рибки, гітара з бантом і обязатєльно (аааа!!!) завєдєнія Еріка і Віоли з новаторсько-експериментаторськой кухнєй із сосиски, пива, а тепер - встрєчайтє, новінка - кісєля з брікєта і хлєба з горчіцей - і подороже, і повкуснєй. Домашнєє, профєсіонально разогрєтоє в мікроволновкє. Яка сладость, яке блаженство. Не "любовь і голод" а в сєрп і молот "ужас і голота".
Нам все здається, що минуле відійшло, а воно завдяки якимсь чудовіщним адептам культа весь час стоїть в заднєм проході, і поїзд "Україна" далі не їде. Що лі дійсно, жовтенятська зірочка у нутрощах не сприяє руху, чи мумія Лєніна в Мавзолеї так сильно крутить торсіонниє поля, що воно ніяк не розсмокчеться, вроді корито й міліє, а все одно вигулькує з-за рогу, як фантом, вершник без голови - кієвскій любітєль свєцкой жизнє з обриганой манішкой і молєскіном, лексикою "культовий", "стільний", "гуру", "скандальний" - в найпревосходнєйшей стєпєні благолєпія оціночної шкали. Круто, прікольно, пазітів.