поможи, Господи!
Я коли поїду кудись, то брожу там з комом у горлі. Стільки гарних місць на Землі, стільки приємних людей, стільки сонячних днів, а мені весь час хочеться плакати - так хочеться там залишитись і не повертатись. І так вся поїздка - суцільна драма: я або роззявивши рота дивлюсь вдалечінь і на дахи, або під ноги і в землю, бо вся в сльозах, блеать.
Живучи в таких чудових ландшафтах люди не знають їх справжньої ціни.