"Мамо, про нас пишуть", вірніше, нас цитують
Про феномен "Щура".
На думку відомої в Україні блоґеркикультурознавця Ірини Панченко (в інтернеті як «Зульфія»)
Щітаю, недармацевсеразомблеать, спасіба Рома Кабачій, конєшна за почтєніє, в інтернеті я ще дохуя агато хто. всі тут ми культурознавці, іш ти ах ти, даже космонавти, чєво уж там. пиши в слєдующій раз "гуру", або просто "святєйшество" чи "преподобна", всі поймуть.
Взагалі феномен-перформенс з Майклом Щуром пречудово зіграний, але чи лишається ще в кого сумнів щодо дебільності, злочинності, лицемірства і обивательської обмеженості політика, колишнього бомбіли або шустрика з райкому комсомолу? Недарма їм так хочеться згадати свою юність звєнящую, що намагаються реанімувати святкування річниці окультного посвячення у ВЛКСМ.
Питання, де взяти іншого - цю проблему навряд чи хто вирішить, бо в усіх нас живе злиденний обиватель, чи витримує він у битві за щоденну спокусу, не кажучи про спокусу благодєнствія і ситості на десяток-два років? Як я уже зауважувала, їх до нас не на НЛО скинули, це все свої, наші.
Ось повний текст коментаря з фейсбуківського чату, не пропадать же добру (вибачте за обдруківки)
ок, я коротко скажу про феномен "свій-чужий"
політики водночас розраховують на підтримку людей, платників податку, (а)еле, не цікавляться їх думкою взагалі. "ілюзія платоспроможності" в їх голова твердить про те, що головне - найняти політтехнолога, який зробить все за нього
здається це підсвідомий образ казкового джина чи чарівної палички, найшовши яку можна будь-як здійснювати бажання і задовольняти потреби
водночас щодо "успішної" публіки з-за кордону, себто людей, яких не обдуриш вони таки(м) намагаються сподобатись, в той самий час коли на свого виборця можна начхати - це холуй і буде робити те, що скажуть або терпіти. фактично, це означає не пережитого кріпацтв в свідомості але як тільки холуй виїде і інтегрується в суспільство, яке не дарує нехтування - його сприймають уже частиною "того" світу, а не цього
проте два феномени - сором володіти майном публічно, тобто "феномен Корейко" абсолютно протирічливий феномену "свого холуя (") і "іноземця-рівні"
і існує одночасн в однієї людини
(П)пинзенику мало би бути відомо, що культ капіталу як виміру успішності - це суто західний стереотип який швидко тут прижився
На думку відомої в Україні блоґеркикультурознавця Ірини Панченко (в інтернеті як «Зульфія»)
Щітаю, недармацевсеразомблеать, спасіба Рома Кабачій, конєшна за почтєніє, в інтернеті я ще дохуя агато хто. всі тут ми культурознавці, іш ти ах ти, даже космонавти, чєво уж там. пиши в слєдующій раз "гуру", або просто "святєйшество" чи "преподобна", всі поймуть.
Взагалі феномен-перформенс з Майклом Щуром пречудово зіграний, але чи лишається ще в кого сумнів щодо дебільності, злочинності, лицемірства і обивательської обмеженості політика, колишнього бомбіли або шустрика з райкому комсомолу? Недарма їм так хочеться згадати свою юність звєнящую, що намагаються реанімувати святкування річниці окультного посвячення у ВЛКСМ.
Питання, де взяти іншого - цю проблему навряд чи хто вирішить, бо в усіх нас живе злиденний обиватель, чи витримує він у битві за щоденну спокусу, не кажучи про спокусу благодєнствія і ситості на десяток-два років? Як я уже зауважувала, їх до нас не на НЛО скинули, це все свої, наші.
Ось повний текст коментаря з фейсбуківського чату, не пропадать же добру (вибачте за обдруківки)
ок, я коротко скажу про феномен "свій-чужий"
політики водночас розраховують на підтримку людей, платників податку, (а)еле, не цікавляться їх думкою взагалі. "ілюзія платоспроможності" в їх голова твердить про те, що головне - найняти політтехнолога, який зробить все за нього
здається це підсвідомий образ казкового джина чи чарівної палички, найшовши яку можна будь-як здійснювати бажання і задовольняти потреби
водночас щодо "успішної" публіки з-за кордону, себто людей, яких не обдуриш вони таки(м) намагаються сподобатись, в той самий час коли на свого виборця можна начхати - це холуй і буде робити те, що скажуть або терпіти. фактично, це означає не пережитого кріпацтв в свідомості але як тільки холуй виїде і інтегрується в суспільство, яке не дарує нехтування - його сприймають уже частиною "того" світу, а не цього
проте два феномени - сором володіти майном публічно, тобто "феномен Корейко" абсолютно протирічливий феномену "свого холуя (") і "іноземця-рівні"
і існує одночасн в однієї людини
(П)пинзенику мало би бути відомо, що культ капіталу як виміру успішності - це суто західний стереотип який швидко тут прижився