овогнитись, орлинити чи лебедіти?
Юро з'їздив до Луцька і привіз три збірки нєзабвєнного Маха. Оце ж таки чоловік був! Як графоманить - так шикарно, з розмахом, жирно, щоб потім навіки розібралось на цитати.
Не те що теперішні блазні і карлікі - ні на що подібне не здатні. Якась Полєжака, наприклад. Відповідна рима так і напрошується на і без того промовисте прізвище. Ледарі і нероби.
Колись суддя Міліщук, задовбаний декламаціями Маха при обіді, алаверди виголосив йому епіграму:
Петро Мах, мов той птах,
З чорною ознакою, -
Пише вірші не пером,
А голою сракою.
Якийсь час Мах на обід до Міліщука ходити вщух. Але я не про те.
Оце людиська були - епіграма варта потужного творчого доробала.
А чому противажить ця епіграма? Навіть шкода з носа ронять:
Пейсать стіши узявся Полєжака,
Цензури - ворог, маргінальних друг імпрез.
Що голова без глузду-срака,
Що ніс без нюху - говнорєз.
Робота в Полєжаки непроста:
То вигукне гучніше: "х..й!" він,
А потім - голосніше вигукне "пи..да!"