і кожен фініш це по суті старт...
і на завершення було дуже сумно. сумно, бо я вкотре усвідомила, що не хочу їх всіх втрачати. сумно, бо я досі не можу повірити, що це все. в нас більше не буде пар, суперечок з викладачами, забігів з одного корпусу в інший та постійних совань на кафедру. не буде поруч багатьох людей, які може й не були близькими друзями, але були однодумцями. і вчорашнього ранку, коли я вже йшла додому, зрозуміла що щось зникло, а на місці утворилася порожнеча...
випускний насправді був ненайкращим, але... його суть полягала в спілкуванні. і таки наш факультет - це інший світ. по своєму цікавий і такий незрозумілий для інших. бо як казав мені один нежурналіст, який був присутній на випускному: "в нас все вирішується разом, щоб всі були задоволені. а ви, здається, не знаєте чого хочете". а ми просто даємо всім шанс на власний вибір не навязуємо своє. факультет навчив нас бути толерантними до всіх і вся.
цей факультет я вибирала сама. і він, майде ніколи, не розчаровував мене. він дозволив мені бути собою. він не забороняв мені дивитися на світ широкими очима, навпаки розширював обрії. він допоміг мені розкрити себе. він навчив мене розкривати інших. зрештою він навчив мене вчитися і прагнути здобути найвищі вершини. і це вцілому. бо я говорю про факультет, не як структурну одиницю, а як про живих людей. і за ці роки було багато різного, але я памятаю чомусь лише усмішки і тепло. але остання студентська весна вже минула і це розпал вже не студентського літа..
P.S. і поки ми гуляли університетом в чорних магістерських мантіях, на нас дивилися по-доброму заздрісні очі абітурієнтів. вони ще тільки мріють вчитися в університеті Франка. для них це ще така недосяжна ілюзія, отой диплом магістра. і вони ще не знають, що суть не в дипломі, а в усьому решта, що буде протягом наступних п'яти років.
випускний насправді був ненайкращим, але... його суть полягала в спілкуванні. і таки наш факультет - це інший світ. по своєму цікавий і такий незрозумілий для інших. бо як казав мені один нежурналіст, який був присутній на випускному: "в нас все вирішується разом, щоб всі були задоволені. а ви, здається, не знаєте чого хочете". а ми просто даємо всім шанс на власний вибір не навязуємо своє. факультет навчив нас бути толерантними до всіх і вся.
цей факультет я вибирала сама. і він, майде ніколи, не розчаровував мене. він дозволив мені бути собою. він не забороняв мені дивитися на світ широкими очима, навпаки розширював обрії. він допоміг мені розкрити себе. він навчив мене розкривати інших. зрештою він навчив мене вчитися і прагнути здобути найвищі вершини. і це вцілому. бо я говорю про факультет, не як структурну одиницю, а як про живих людей. і за ці роки було багато різного, але я памятаю чомусь лише усмішки і тепло. але остання студентська весна вже минула і це розпал вже не студентського літа..
P.S. і поки ми гуляли університетом в чорних магістерських мантіях, на нас дивилися по-доброму заздрісні очі абітурієнтів. вони ще тільки мріють вчитися в університеті Франка. для них це ще така недосяжна ілюзія, отой диплом магістра. і вони ще не знають, що суть не в дипломі, а в усьому решта, що буде протягом наступних п'яти років.