просто життя
Два дні блукала магазинами, щось хотіла, тільки от не знала що. І так нічого й не купила... Лиш почала хвилюватися, чи не виглядаю я злюкою, але у вітрини, чомусь, на себе теж не заглядалася...
а надворі весна, така весна. Вчора, їдучи в тролейбусі, так задумалася-замріялася, що злякалася, коли мене попросили пропустити на сусіднє крісло. А згадувалася мені весна два роки тому, коли ми тільки приїхали до Києва... І п"ять років тому, коли я повернулася до себе. Тоді було так радісно, і так боляче, але так багато життя і відчування. І просто я давно не відчувала щось так, наче воно на краю прірви, наче це остання мить. А я люблю таке відчуття, воно дає зрозуміти, що ти ЖИВЕШ.
а надворі весна, така весна. Вчора, їдучи в тролейбусі, так задумалася-замріялася, що злякалася, коли мене попросили пропустити на сусіднє крісло. А згадувалася мені весна два роки тому, коли ми тільки приїхали до Києва... І п"ять років тому, коли я повернулася до себе. Тоді було так радісно, і так боляче, але так багато життя і відчування. І просто я давно не відчувала щось так, наче воно на краю прірви, наче це остання мить. А я люблю таке відчуття, воно дає зрозуміти, що ти ЖИВЕШ.