Отже…Америка: дубль 2!
Не зважаючи на те, що я особливо нічим сильно не зайнята , перебуваючи тут вже більше ніж 2 тижні, ніяк не було натхнення щось написати.
Їхати сюди вдруге, звичайно, зовсім не так, як їхати сюди вперше. Та й навіть їхати сюди вперше, побувавши перед тим в Австралії вже не дає такого шоку чи таких вражень, як коли б я їхала сюди після Європи, та все ж, спостереження є.
Мабуть мені вже не вийде описувати все покроково і детально, оскільки ці спогади вже десь далеко в голові і їх відкопати не так легко, проте ділитимусь тим, що спадає на думку, перелічуючи якісь окремі факти.
Перше враження, це ота якась завислість в повітрі чи то самого повітря. Воно якесь таке важке, парке і густе. Знаєте відчуття отакого прохолодного світового вітру в Карпатах чи навіть у Львові? Так ось, це абсолютно протилежне відчуття. Навіть коли відчуваєте на собі вітер, він все рівно якийсь не такий свіжий… Можливо це через усі ті заводи і переробні фабрики які тут працюють…Можливо через надлишок автомобілів… Можливо в горах тут також є такий вітер як у нас.... Поки сказати не можу.
Через деякий час, почитаєш помічати таку серйозну відмінність від Європи і всього європейського. Антон злився на мене через те, що я постійно порівнюю Америку з Європою, а саме з Голандією, де я найбільше перебувала і про яку найбільше знаю. Буцімто, в дешевому магазині в Голандії, можна купити канцелярські ножиці і клей за менш ніж 1 євро, тут у Волмарті сам клей коштує 2 з чимось долари плюс податок. Так-так, така важлива відмінність Америки від Європи, та й навіть Австралії, що ціна, яку ви бачите не є фактичною ціною, котру ви заплатите. Завжди є оце «+ tax». І податок цей в кожному штаті інший.
Ще дивують оці одиниці виміру. Америка, чи не єдина держава, котра користується милями, інчами і паундами. Можливо є й інші, поки цього сказати не можу. Розміри взуття тут також не 38, 39 і 40, а 7, 8 і 9. І температура вимірюється не в градусах цельсію, а в фаренгейтах. Проте, про всі ці речі, Ви вже, мабуть чули.
Про обов’язкову подяку офіціанту, Ви мабуть, також чули, і, хочу зауважити, що у 95% випадків, цю подяку таки справді хочеться залишити. Прийшовши повечеряти у ресторан чи просто бар, Вас, скоріш за все, попросять почекати біля стійки, що при вході в ресторан. Запитають скільки вас і чи ви на вечерю чи просто щось випити. Тоді, в залежності від того, що ви відповісте, попросять пройти за конкретний столик. Якщо це якийсь бар, то, дуже часто, перед тим, як Ви захочете зайти й сісти, Вас попросять про документ, що ідентифікує Ваш вік. Скільки ж здивування в очах американців, коли ми по черзі: спочатку я, а потім Антон, показуємо свої українські водійські права. І, якщо на мої права, нового зразку, вони ще реагують достатньо адекватно, то Антонові права старого зразка, заламіновані, викликають завжди підозру Хоча, його далеко не завжди просять про права. Вчора, наприклад, офіціант сказала «Sorry man, but you look under 30, so I have to ask you for your ID”.
Так от, після того, як вас посадять, вас відразу запитають, що ви будете пити…Мене особисто, це питання, заганяє в глухий кут. Я дуже рідко знаю відразу, що я хочу пити чи їсти. Мені потрібно побачити меню і зробити свій вибір. В такому разі, у кожному закладі вам принесуть води з льодом. Нібито, хороший початок вечері, але воду цю пити я не можу. Чи то вона з крану, чи то обробляється якоюсь хлоркою, але присмак в неї надто сильний, щоб її пити. Принаймні для мене. Тому я, зазвичай, таки приділяю певний час вибору напою, а потім вже й страви.
Якщо ви замовляєте стек або бургер, вас завжди запитають як він має бути приготований: сильно просмажений, середньо чи напів сирий. Ми зазвичай вибираємо середньо засмажений, хоча, одного разу вирішили ризикнути і замовити напів сирий. Більше ми не експереминтуємо
Після того, як ви замовили вашу їжу і вам її оперативно принесли, (я наголосила на тому, що їжу приносять швидко, тому що, якщо трапляється таке, що з якихось причин її подача займає більше ніж 20 хв, перед вами обов’язково вибачаться і подарують щось від закладу. До прикладу, бармен запрезентує вам ще один напій, котрий Ви пили.) до вас обов’язково підійдуть ще раз, щоб переконатись чи все у вас добре і чи потрібно вам ще щось принести. Якось мені не траплялось, щоб до мене в Україні підходив офіціант двічі протягом з трапези, запитуючи чи все у мене в порядку і чи він може бути мені ще чимось корисний. Після цього сервісу й справді хочеться залишити чайові.
Щодо їжі, 2 факти:
1. Найкраща їжа, яку я допоки їла в Америці - мексиканська кухня. Дешево, дуууууууже смачно і дуже дешево. За 6 доларів ви буквально виповзете з мексиканського ресторану (без чайових і алкоголю). Моя нова улюблена страва, якщо її можна назвати стравою, бо це, скорше, намазка - Guacamole. Основний її інгредієнт - це авокадо, з додатками помідорів, цибулі, лимонного соку, перцю та спецій. Її подіють з домашніми кукурудзяними чіпсами начос як холодну закуску. Божественний смак!
2. Одного разу ми пішли в азійський ресторан, де готують на тепан які. То був Labor Day, то ж ми хотіли піти в щось особливе. Ресторан, в який ми пішли, хоч і мережевий, але один з найкращий ресторанів азійської кухні в Америці і, відповідно, не з дешевих.
6 незнайомих (якщо замовляти попередньо, то можна і знайомих) людей сідають за високі стільці, котрі розміщені навколо тепан які ( дуже гаряча поверхня, на якій майстер при вас смажить замовлену вами страву) і спостерігають за тим, як на ваших очах, в сантиметрах від вас відбувається церемонія приготування вашої їжі. Ця церемонія супроводжується звуками ударів кухонних інструментів об тепан які і один об одного і, якщо майстер справжній професіонал, то звучить це дуже гармонійно і гарно. В процесі приготування, майстер називає всі свої дії та інгредієнти. Наш майстер був індусом, тому спостерігати за його майстерністю було не так цікаво, як за майстром сусіднього столика, котрий витворяв просто неможливі речі, підкидуючи і перекручуючи довкола себе гарячі кухонні інструменти, а також називав й справді кожен крок при приготуванні. Наш майстер називав усі види овочів «vegetable», про що мені було дуже шкода, адже так хотілось знайти, як же ж цей овоч буде англійською.
Але справа в іншому, збоку від мене сиділа сім’я: мама, тато, син років 8 та доця років 4. Ця доця, дуже вправно перевернула татове червоне вино на мою світло-рожеву блюзку При чому перевернула цілу склянку і всю на мене. Татові, звичайно, було вкрай незручно і вибачався він справді разів 20, як і мама. Я особливо з цього приводу не переживала, бо не вперше таке трапляється, а особливо, з дітьми таке трапляється часто і не було в мене особливих причин на них злитись, бо то не була ні страшенно дорога блузка, ані особливий привід. Все ж, коли настав момент оплати чеку, оця сімейка, що сиділа біля мене наш рахунок і ще раз вибачились за завдані неприємності. У мене просто не було слів…Я розумію, якби вони поставили мені десерт, чи оплатили додатковий напій, чи навіть оплатили просто мій рахунок, але вони оплатили наш з Антоном рахунок і ще й далі почувалися винними.
Це був приклад американської відповідальності за свою репутацію. Мабуть так…Не знаю як інакше це пояснити.
Сподіваюсь, далі буде. Чекатиму Ваших коментарів та запитань.
Їхати сюди вдруге, звичайно, зовсім не так, як їхати сюди вперше. Та й навіть їхати сюди вперше, побувавши перед тим в Австралії вже не дає такого шоку чи таких вражень, як коли б я їхала сюди після Європи, та все ж, спостереження є.
Мабуть мені вже не вийде описувати все покроково і детально, оскільки ці спогади вже десь далеко в голові і їх відкопати не так легко, проте ділитимусь тим, що спадає на думку, перелічуючи якісь окремі факти.
Перше враження, це ота якась завислість в повітрі чи то самого повітря. Воно якесь таке важке, парке і густе. Знаєте відчуття отакого прохолодного світового вітру в Карпатах чи навіть у Львові? Так ось, це абсолютно протилежне відчуття. Навіть коли відчуваєте на собі вітер, він все рівно якийсь не такий свіжий… Можливо це через усі ті заводи і переробні фабрики які тут працюють…Можливо через надлишок автомобілів… Можливо в горах тут також є такий вітер як у нас.... Поки сказати не можу.
Через деякий час, почитаєш помічати таку серйозну відмінність від Європи і всього європейського. Антон злився на мене через те, що я постійно порівнюю Америку з Європою, а саме з Голандією, де я найбільше перебувала і про яку найбільше знаю. Буцімто, в дешевому магазині в Голандії, можна купити канцелярські ножиці і клей за менш ніж 1 євро, тут у Волмарті сам клей коштує 2 з чимось долари плюс податок. Так-так, така важлива відмінність Америки від Європи, та й навіть Австралії, що ціна, яку ви бачите не є фактичною ціною, котру ви заплатите. Завжди є оце «+ tax». І податок цей в кожному штаті інший.
Ще дивують оці одиниці виміру. Америка, чи не єдина держава, котра користується милями, інчами і паундами. Можливо є й інші, поки цього сказати не можу. Розміри взуття тут також не 38, 39 і 40, а 7, 8 і 9. І температура вимірюється не в градусах цельсію, а в фаренгейтах. Проте, про всі ці речі, Ви вже, мабуть чули.
Про обов’язкову подяку офіціанту, Ви мабуть, також чули, і, хочу зауважити, що у 95% випадків, цю подяку таки справді хочеться залишити. Прийшовши повечеряти у ресторан чи просто бар, Вас, скоріш за все, попросять почекати біля стійки, що при вході в ресторан. Запитають скільки вас і чи ви на вечерю чи просто щось випити. Тоді, в залежності від того, що ви відповісте, попросять пройти за конкретний столик. Якщо це якийсь бар, то, дуже часто, перед тим, як Ви захочете зайти й сісти, Вас попросять про документ, що ідентифікує Ваш вік. Скільки ж здивування в очах американців, коли ми по черзі: спочатку я, а потім Антон, показуємо свої українські водійські права. І, якщо на мої права, нового зразку, вони ще реагують достатньо адекватно, то Антонові права старого зразка, заламіновані, викликають завжди підозру Хоча, його далеко не завжди просять про права. Вчора, наприклад, офіціант сказала «Sorry man, but you look under 30, so I have to ask you for your ID”.
Так от, після того, як вас посадять, вас відразу запитають, що ви будете пити…Мене особисто, це питання, заганяє в глухий кут. Я дуже рідко знаю відразу, що я хочу пити чи їсти. Мені потрібно побачити меню і зробити свій вибір. В такому разі, у кожному закладі вам принесуть води з льодом. Нібито, хороший початок вечері, але воду цю пити я не можу. Чи то вона з крану, чи то обробляється якоюсь хлоркою, але присмак в неї надто сильний, щоб її пити. Принаймні для мене. Тому я, зазвичай, таки приділяю певний час вибору напою, а потім вже й страви.
Якщо ви замовляєте стек або бургер, вас завжди запитають як він має бути приготований: сильно просмажений, середньо чи напів сирий. Ми зазвичай вибираємо середньо засмажений, хоча, одного разу вирішили ризикнути і замовити напів сирий. Більше ми не експереминтуємо
Після того, як ви замовили вашу їжу і вам її оперативно принесли, (я наголосила на тому, що їжу приносять швидко, тому що, якщо трапляється таке, що з якихось причин її подача займає більше ніж 20 хв, перед вами обов’язково вибачаться і подарують щось від закладу. До прикладу, бармен запрезентує вам ще один напій, котрий Ви пили.) до вас обов’язково підійдуть ще раз, щоб переконатись чи все у вас добре і чи потрібно вам ще щось принести. Якось мені не траплялось, щоб до мене в Україні підходив офіціант двічі протягом з трапези, запитуючи чи все у мене в порядку і чи він може бути мені ще чимось корисний. Після цього сервісу й справді хочеться залишити чайові.
Щодо їжі, 2 факти:
1. Найкраща їжа, яку я допоки їла в Америці - мексиканська кухня. Дешево, дуууууууже смачно і дуже дешево. За 6 доларів ви буквально виповзете з мексиканського ресторану (без чайових і алкоголю). Моя нова улюблена страва, якщо її можна назвати стравою, бо це, скорше, намазка - Guacamole. Основний її інгредієнт - це авокадо, з додатками помідорів, цибулі, лимонного соку, перцю та спецій. Її подіють з домашніми кукурудзяними чіпсами начос як холодну закуску. Божественний смак!
2. Одного разу ми пішли в азійський ресторан, де готують на тепан які. То був Labor Day, то ж ми хотіли піти в щось особливе. Ресторан, в який ми пішли, хоч і мережевий, але один з найкращий ресторанів азійської кухні в Америці і, відповідно, не з дешевих.
6 незнайомих (якщо замовляти попередньо, то можна і знайомих) людей сідають за високі стільці, котрі розміщені навколо тепан які ( дуже гаряча поверхня, на якій майстер при вас смажить замовлену вами страву) і спостерігають за тим, як на ваших очах, в сантиметрах від вас відбувається церемонія приготування вашої їжі. Ця церемонія супроводжується звуками ударів кухонних інструментів об тепан які і один об одного і, якщо майстер справжній професіонал, то звучить це дуже гармонійно і гарно. В процесі приготування, майстер називає всі свої дії та інгредієнти. Наш майстер був індусом, тому спостерігати за його майстерністю було не так цікаво, як за майстром сусіднього столика, котрий витворяв просто неможливі речі, підкидуючи і перекручуючи довкола себе гарячі кухонні інструменти, а також називав й справді кожен крок при приготуванні. Наш майстер називав усі види овочів «vegetable», про що мені було дуже шкода, адже так хотілось знайти, як же ж цей овоч буде англійською.
Але справа в іншому, збоку від мене сиділа сім’я: мама, тато, син років 8 та доця років 4. Ця доця, дуже вправно перевернула татове червоне вино на мою світло-рожеву блюзку При чому перевернула цілу склянку і всю на мене. Татові, звичайно, було вкрай незручно і вибачався він справді разів 20, як і мама. Я особливо з цього приводу не переживала, бо не вперше таке трапляється, а особливо, з дітьми таке трапляється часто і не було в мене особливих причин на них злитись, бо то не була ні страшенно дорога блузка, ані особливий привід. Все ж, коли настав момент оплати чеку, оця сімейка, що сиділа біля мене наш рахунок і ще раз вибачились за завдані неприємності. У мене просто не було слів…Я розумію, якби вони поставили мені десерт, чи оплатили додатковий напій, чи навіть оплатили просто мій рахунок, але вони оплатили наш з Антоном рахунок і ще й далі почувалися винними.
Це був приклад американської відповідальності за свою репутацію. Мабуть так…Не знаю як інакше це пояснити.
Сподіваюсь, далі буде. Чекатиму Ваших коментарів та запитань.