Любов врятує світ...
Христо Народився!
Цьогоріч в мене склалося враження, що не може все йти саме за твоїм планом...І завжди щось трапляється зовсім не так, як хочеться, але тим не менше є в цьому й свої плюси, які ти усвідомлюєш лише опісля!
Повертаючись з Голандії 3 січня, я думала, що якраз матиму вдосталь часу, щоб провести Різдво з родиною, що у Львові, і ще крім того купу вихідних, щоб зустрітися з друзями, нарешті подивитися на парад вертепів, відвідати якісь концерти чи навіть свято Пампуха...та просто що-небудь цікаве і корисне! Про час з коханим я навіть не згадую, тому що він щороку на Різдво їздить до своєї родини на Волинь...
Але так не сталось, як гадалось...
Напевно Львівські віруси сильніші від всіх моїх бажань і вже 6 січня зранку я взяла таксі з роботи додому, тому що на стільки зле почувалась...Приїхавши додому я ніяк не могла зігрітись, а градусник показував 38,5... Не пам*ятаю, коли мені востаннє було на стільки зле... І так я проспала весь день, час від часу прокидаючись, наче в тумані і усвідомлюючи, що сьогодні свят-вечір, а я лежу прикута до ліжка у тумані... Я передзвонила до тата і розказала йому про всю печальність ситуації і на стільки тим перейнялась, шо просто впала в істерику....Чи то я така чутлива, чи то мені себе так шкода було, чи то температура давала про себе чути, але я геть розклеїлась і розревілась, усвідомлюючи перспективу провести святвечір самотньо в своєму ліжку... Оскільки мій тато живе кількома будинками нижче по вулиці, він порадив взяти себе в руки і таки прийти до нього...Так я і зробила...
Щоправда та дорога, відстанню в 100 м, здавалась для мене походом в пів години...
Як тільки я прийшла до тата, побачила усіх після поїздки, відчула на собі облизування свого песика і обійми усіх мені відразу стало так тепло-тепло на душі... А потім ми разом сіли за святковий стіл...Я мало могла насолоджуватись їжею, оскільки у мене був стан, наче в тумані і їсти мені не хотілося, але оце тепло, оцей родинний затишок і сімейна молитва на святвечір зігрівали мене своєю любов'ю... Ми провели чудово час в сімейному колі і саме цього Святвечора я відчула, на скільки важливо мати і любити свою родину... Навіть якщо це твоя, відносно нова родина... Але ти знаєш, що твій тато з нею щасливий і знаєш, що тебе завжди радо приймають в цьому домі...
А ще так приємно, коли твій малий брат сидить поруч і гладить тебе по голові і той час, коли ти так того потребуєш... Це такі інтимні і особисті подробиці, проте вони на стільки сповнені любові... Як я дякую за це!
І зранку я прокинулась вже з набагато кращим самопочуттям і температура впала до 37,5... Сьогодні ми також провели весь день разом, як і годиться на Різдво...Дивилися фільми, обідали, приймали колядників і просто валялися в ліжку... На вечір я повернулась до свого дому, до діда, котрий, мабуть, також потребував того родинного тепла, попри те, що він в мене людина не надто релігійна і Різдво любить лише за те, що в домі завжди багато їжі і гостей...
А я сподіваюся, що прокинувшись наступного ранку, моя температура буде ще нижчою і я повністю налаштую себе на виздоровлення, а ваша любов мені допоможе!
Цьогоріч в мене склалося враження, що не може все йти саме за твоїм планом...І завжди щось трапляється зовсім не так, як хочеться, але тим не менше є в цьому й свої плюси, які ти усвідомлюєш лише опісля!
Повертаючись з Голандії 3 січня, я думала, що якраз матиму вдосталь часу, щоб провести Різдво з родиною, що у Львові, і ще крім того купу вихідних, щоб зустрітися з друзями, нарешті подивитися на парад вертепів, відвідати якісь концерти чи навіть свято Пампуха...та просто що-небудь цікаве і корисне! Про час з коханим я навіть не згадую, тому що він щороку на Різдво їздить до своєї родини на Волинь...
Але так не сталось, як гадалось...
Напевно Львівські віруси сильніші від всіх моїх бажань і вже 6 січня зранку я взяла таксі з роботи додому, тому що на стільки зле почувалась...Приїхавши додому я ніяк не могла зігрітись, а градусник показував 38,5... Не пам*ятаю, коли мені востаннє було на стільки зле... І так я проспала весь день, час від часу прокидаючись, наче в тумані і усвідомлюючи, що сьогодні свят-вечір, а я лежу прикута до ліжка у тумані... Я передзвонила до тата і розказала йому про всю печальність ситуації і на стільки тим перейнялась, шо просто впала в істерику....Чи то я така чутлива, чи то мені себе так шкода було, чи то температура давала про себе чути, але я геть розклеїлась і розревілась, усвідомлюючи перспективу провести святвечір самотньо в своєму ліжку... Оскільки мій тато живе кількома будинками нижче по вулиці, він порадив взяти себе в руки і таки прийти до нього...Так я і зробила...
Щоправда та дорога, відстанню в 100 м, здавалась для мене походом в пів години...
Як тільки я прийшла до тата, побачила усіх після поїздки, відчула на собі облизування свого песика і обійми усіх мені відразу стало так тепло-тепло на душі... А потім ми разом сіли за святковий стіл...Я мало могла насолоджуватись їжею, оскільки у мене був стан, наче в тумані і їсти мені не хотілося, але оце тепло, оцей родинний затишок і сімейна молитва на святвечір зігрівали мене своєю любов'ю... Ми провели чудово час в сімейному колі і саме цього Святвечора я відчула, на скільки важливо мати і любити свою родину... Навіть якщо це твоя, відносно нова родина... Але ти знаєш, що твій тато з нею щасливий і знаєш, що тебе завжди радо приймають в цьому домі...
А ще так приємно, коли твій малий брат сидить поруч і гладить тебе по голові і той час, коли ти так того потребуєш... Це такі інтимні і особисті подробиці, проте вони на стільки сповнені любові... Як я дякую за це!
І зранку я прокинулась вже з набагато кращим самопочуттям і температура впала до 37,5... Сьогодні ми також провели весь день разом, як і годиться на Різдво...Дивилися фільми, обідали, приймали колядників і просто валялися в ліжку... На вечір я повернулась до свого дому, до діда, котрий, мабуть, також потребував того родинного тепла, попри те, що він в мене людина не надто релігійна і Різдво любить лише за те, що в домі завжди багато їжі і гостей...
А я сподіваюся, що прокинувшись наступного ранку, моя температура буде ще нижчою і я повністю налаштую себе на виздоровлення, а ваша любов мені допоможе!