Christmas Story: Lviv-Berlin-Dortmund-Amesfoort-Utrecht
Такого особливого і цікавого різдва у мене ще не було...Отож у п*ятницю я мала летіти в Дортмунд зі Львова... Протримавши нас більше 5 годин в аеропорті, Дортмунд так і не відкрив свого аеропорту, відповідно рейс скасували... Але абсолютно ніякого засмучення я не відчула, адже при вході до аеропорту зустріла двох американців Бена та Шона і почала з ними говорити про те, що ми далі робимо і взагалі як далі бути:) До нас ще підійшов німець Тім, француженка Анаїс і голандець, імені котрого я, на жаль не запам*ятала... Усім нам потрібно було якимось чином добратися до Голандії...Анаїс до Франції, але не виключено, що через Голандію :)
Отож після того, як ми переглянули усі варіанти добирання сидячи під аеропортом на колінах з ноутбуком, жоден з них нам не підійшов і Тім запропонував взяти його машину в поїхати нею! Це була чи не найкраща і не найвлучніша ідея чи пропозиція за весь час! Звичайно, що ми всі були в захваті !От тільки голандцю довелось відмовити, бо навіть попри те, що в Тіма був Jeep Cherokee, 6 людей в ньому було б забагато.
В результаті о півочі наш брудний, пошарпаний та все ж РЯТУВАЛЬНИЙ джип стояв на Шегинях і перевірявся собакою :) Ми просто з жахом дивилися на те, як пес бігав по капоті і царапав його, але після того, як капот відкрили і він почав царапати вже всі нутрощі, ми просто завмерли, схрестивши пальці... Ціла ніч розмов, знайомства, жартів, пісеньок (власного виконання, бо електрики в джипі не було), брудного одягу і ігор, а також мого дуже солодкого сну, під час якого я пропускала всі найцікавіші деталі розмов, ми опипилися в Берліні. Відвідали Тімових друзів,а точніше його Берлінську родину, в яких просто суперово творча квартира... Там нас зустріч Тімовий друг (Тобі здається?), котрий був щойно після операції на коліно, але це абсолютно не завадило йому суперово провести різдвяний вечір з алкоголем, сміхом та просто крутим настроєм :) І взагалі виглядав він дуже навіть добре, як на усю цю сукупність факторів... Там ми зварили каву, нас пригостили домашньоспеченим різдвяним печивом і просто трішки перепочили з дороги. Вийшовши ми нарешті з*їли по заповітному кебабу в Турецькому ресторані, яким нас пригостив Тім...Було мега смачно!
За весь той час справді зголодніли, а кебаб був просто рятівною силою ) Але сумним моментом було те, що ми повинні були попрощатись з Анаїс... таке враження, що за час поїздки ми неначе стали сім*єю... Не хотілось нікого і нікуди відпускати... Анаїс пішла шукати станцію і сідати на поїзд до Страсбурга, а ми вирушили до Дортмунда...
До вечора ми встигли не встигнути на останній поїзд в Голандію, котрий вирушав з містечка недалеко від Дортмунда і добратися до Тімових батьків додому, де ми всі переночували :) Фантастично! Святкова Різдвяна вечеря, незнайомі, але дуже привітні люди, ялинка, прикраси, і просто затишок...В мене навіть була власна кімната :) А ще нас пригощали смачнющим німецьким пивом, печеною гускою і, наче на замовлення мене пригосили моїм улюбленим голандським оселедцем!
Зранку ми вирушили до Амесфорту( Нідерланди), що для мене також було приємною несподіванкою, оскільки я прокинулась останньою і прослухала весь наш план дій... В Амесфорті жили батьки Тімової дівчини, котра сама є голандкою і вони їхали туди, щоб навідати їх на Рідзво. Вже звідти Бен і Шон сіли на поїзд до Амстердаму, а я до Утрехту і ось я врешті тут в мами, пишу з її ноута...
Якось так незвично зараз бути тут...Відчуття, наче стали з цими людьми сім*єю за ті 24 години, що ми провели в машині разом, а потім ще 4... Такі історії трапляються справді лише на Різдво і лише з такими хорошими людьми... Приємним є те, що кожен з нас потім повертеться до України і до Львова, де ми усі зустрінемось...
Sean, Benjamin, Anais і Tim...
Лишається сподіватися, що уся поїздка буде такою ж суперовою і спонтанною, як її початок...
А ось і ми
Отож після того, як ми переглянули усі варіанти добирання сидячи під аеропортом на колінах з ноутбуком, жоден з них нам не підійшов і Тім запропонував взяти його машину в поїхати нею! Це була чи не найкраща і не найвлучніша ідея чи пропозиція за весь час! Звичайно, що ми всі були в захваті !От тільки голандцю довелось відмовити, бо навіть попри те, що в Тіма був Jeep Cherokee, 6 людей в ньому було б забагато.
В результаті о півочі наш брудний, пошарпаний та все ж РЯТУВАЛЬНИЙ джип стояв на Шегинях і перевірявся собакою :) Ми просто з жахом дивилися на те, як пес бігав по капоті і царапав його, але після того, як капот відкрили і він почав царапати вже всі нутрощі, ми просто завмерли, схрестивши пальці... Ціла ніч розмов, знайомства, жартів, пісеньок (власного виконання, бо електрики в джипі не було), брудного одягу і ігор, а також мого дуже солодкого сну, під час якого я пропускала всі найцікавіші деталі розмов, ми опипилися в Берліні. Відвідали Тімових друзів,а точніше його Берлінську родину, в яких просто суперово творча квартира... Там нас зустріч Тімовий друг (Тобі здається?), котрий був щойно після операції на коліно, але це абсолютно не завадило йому суперово провести різдвяний вечір з алкоголем, сміхом та просто крутим настроєм :) І взагалі виглядав він дуже навіть добре, як на усю цю сукупність факторів... Там ми зварили каву, нас пригостили домашньоспеченим різдвяним печивом і просто трішки перепочили з дороги. Вийшовши ми нарешті з*їли по заповітному кебабу в Турецькому ресторані, яким нас пригостив Тім...Було мега смачно!
За весь той час справді зголодніли, а кебаб був просто рятівною силою ) Але сумним моментом було те, що ми повинні були попрощатись з Анаїс... таке враження, що за час поїздки ми неначе стали сім*єю... Не хотілось нікого і нікуди відпускати... Анаїс пішла шукати станцію і сідати на поїзд до Страсбурга, а ми вирушили до Дортмунда...
До вечора ми встигли не встигнути на останній поїзд в Голандію, котрий вирушав з містечка недалеко від Дортмунда і добратися до Тімових батьків додому, де ми всі переночували :) Фантастично! Святкова Різдвяна вечеря, незнайомі, але дуже привітні люди, ялинка, прикраси, і просто затишок...В мене навіть була власна кімната :) А ще нас пригощали смачнющим німецьким пивом, печеною гускою і, наче на замовлення мене пригосили моїм улюбленим голандським оселедцем!
Зранку ми вирушили до Амесфорту( Нідерланди), що для мене також було приємною несподіванкою, оскільки я прокинулась останньою і прослухала весь наш план дій... В Амесфорті жили батьки Тімової дівчини, котра сама є голандкою і вони їхали туди, щоб навідати їх на Рідзво. Вже звідти Бен і Шон сіли на поїзд до Амстердаму, а я до Утрехту і ось я врешті тут в мами, пишу з її ноута...
Якось так незвично зараз бути тут...Відчуття, наче стали з цими людьми сім*єю за ті 24 години, що ми провели в машині разом, а потім ще 4... Такі історії трапляються справді лише на Різдво і лише з такими хорошими людьми... Приємним є те, що кожен з нас потім повертеться до України і до Львова, де ми усі зустрінемось...
Sean, Benjamin, Anais і Tim...
Лишається сподіватися, що уся поїздка буде такою ж суперовою і спонтанною, як її початок...
А ось і ми